Останній страх

Розділ 65. Мет Пайн

Двері центрального входу були відчинені. Мет пройшов через фоє і опинився у вітальні. Пишну вітальню з ліпниною та дерев’яними панелями на стінах прикрашали численні вази з живими квітами й гірлянди.

Мет зайшов до кухні й побачив тарілки у раковині, недоїдений шматок торта, крихти на тацях — залишки сімейного сніданку.

До кухні зайшов Кайл Браун з тарілками.

— Мете! Ти мене налякав! — вигукнув він. — Ми ще не прибрали зі столу. Було стільки відвідувачів, які хотіли засвідчити свою повагу твоїй родині. Її тут дуже любили, а тому…

Мет мовчки кинувся на нього.

Кайл Браун похитнувся, замахав руками, тарілки розлетілися навсібіч, із брязкотом попадали на підлогу. Кайл гепнувся спиною об здоровенний холодильник із нержавілої сталі. Мет схопив його за горло. У вирячених Кайлових очах буяв страх.

— А ти вже вирішив, що тобі все зійшло з рук?! — закричав Мет.

Кайл ухопився за руку Мета, намагаючись розчепити його пальці, ослабити хватку, схопити хоч ковток кисню. Він витріщився на Мета і крутив головою.

Мет відчув гарячі сльози на щоках. Він примусив себе заспокоїтися, вгамувати емоції. Досить натиснути ще трішки — і він передавить Кайлу трахею. Але навіщо?

Кайл теж ревів, усе ще вчепившись за Метову руку. Він намагався щось сказати, але з горла виривався тільки хрип.

І тут Кайл повівся зовсім несподівано.

Він здався.

Безсило опустив руки, більше не боровся. Ніби чекав — навіть заохочував Мета розірвати йому стравохід.

Іще одне зусилля — і Кайл отримає бажане. Але якщо він помре, то багато запитань залишаться без відповідей, помруть разом із ним. Мет прибрав руку.

Кайл ухопився за горло, зігнувся і закашляв. Кашляв слабко, уривчасто. Нарешті підняв голову, все ще спираючись спиною об холодильник, і сповз на підлогу.

На мить Мет навіть подумав, що перестарався і таки розірвав Кайлу стравохід. І тепер Кайл помирає. Але той, сидячи посеред розбитих тарілок і залишків їжі, розридався.

Метові здавалося, що так минула ціла вічність, а насправді пройшло кілька секунд. Мета все ще трясло від збудження. Він чекав, що Кайл щось казатиме, але той просто сидів і тремтів усім тілом.

Мет збагнув, що той більше не чинитиме спротиву.

— Це був нещасний випадок, — нарешті видав із себе Кайл.

— Брехун! — сказав Мет спокійно, хоча голос його бринів погрозою. — Ти убив її, потім відвіз тіло на возику до струмка і звалив вину на мого брата.

Кайл важко дихав. Не сказав ні слова, тільки щосили заперечно мотав головою.

— Все, кінець, — промовив Мет. — Відео. З вечірки. На Дені нічого, окрім майки, не було. Ти був одягнений у його куртку. Це тебе я бачив тієї ночі. І ти мене бачив і протягом усіх цих років хотів, щоб я думав…

— Це був нещасний випадок, — повторив Кайл, — коли всі розійшлися, вона залишилася. Гнівалася, намолола всякої брехні, а коли я наказав їй забиратися з мого дому, вона кинулася на мене, я її просто відштовхнув, а вона впала і вдарилася головою. Це був нещасний випадок.

Він хапав ротом повітря.

Мет відчув, як на нього знову накотила хвиля гніву. На мить він хотів швиргонути Кайла пикою об підлогу і розтоптати її на місиво.

— Що Дені — чи моя родина — зробили тобі такого поганого?

— Ми не хотіли нашкодити Дені. Ми хотіли обставити все так, ніби то робота Розтрощувача.

Це пояснювало, чому на голові Шарлот знайшли багато слідів від ударів, не характерних для тих, які залишав на своїх жертвах Розтрощувач і про які так багато говорив Метів батько.

— Протягом усіх цих років я гадав, що мій брат… А це ти…

У Мета защеміло в грудях. Він так довго ненавидів свого брата. Ображався на батька. Він почувався таким ідіотом, тупим і впертим ідіотом!

— Це все ти! — крикнув Мет.

— Не він, — пролунав голос із дверного отвору.

На порозі стояв Ной Браун із гвинтівкою в руках.

— Вставай, Кайле, — наказав він сину.

Кайл мовчки дивився на нього, не в силах поворухнутися.

— Вставай! — гаркнув батько.

Кайл поволі зіп’явся на ноги.

— Повернися, — наказав Ной Браун Метові.

Мет повернувся і відчув, як у бік йому упнулося дуло гвинтівки. Ной вивів Мета з кухні до залу. Навколо шафи з книгами, антикварні меблі, коштовні картини. Ной наказав Метові підняти руки вгору і закласти їх за голову.

Кайл ішов слідом за ними. Ной, здавалося, ніяк не міг вирішити, що йому робити. Визирнув через велике вікно на задній двір, освітлений гірляндами.

Нарешті придумав.

Метові вираз його обличчя не сподобався.

— То це ти його вигородив? І звалив вину на мого брата? — спитав Мет.

— Я не хотів, щоб звинуватили Дені. Я не міг так вчинити з твоєю матір’ю. Державна поліція передала до офісу губернатора інформацію про серійного кілера з Канзасу, тому що вважала, що він міг перекинутися на Небраску. Я всіляко натякав прокуророві й адвокату Дені, що смерть Шарлот — справа рук Розтрощувача.

Кайл втрутився:

— Ось чому я сказав Рікі, щоб той розповів поліції про Невідомого Гостя на вечірці. Ми думали, що так виведемо поліцію на Розтрощувача. Ми не знали, що Дені визнав вину. Ситуація вийшла з-під контролю.

Можливо, вони казали правду. Це пояснювало розтрощену голову Шарлот. Пояснювало, чому, окрім Рікі, ніхто не бачив того Невідомого Гостя, навіщо знадобилося створювати іншого монстра, щоб відвести вину від Дені. Пояснювало, чому Рікі скерував машину в дерево — через почуття провини.

— Тату, опусти рушницю, — промовив Кайл, — це кінець. Я скажу поліції, що то був нещасний випадок. Ми розповімо, що я перевіз тіло, що ти й Рікі тут ні до чого…

— Цить! — гаркнув Ной.

У голові Мета мелькали кадри того вечора, вишикувались у впорядковану картину: Шарлот ховається у будинку Браунів, як тільки з’являється поліція, щоб розігнати недозволену вечірку; після тривоги вона знаходить Кайла у спальні; розлючене Кайлове обличчя, як він відштовхує її від себе; як вона лежить на підлозі і кров тече з її голови; як Кайл телефонує Рікі і вони разом перевозять тіло Шарлот до струмка; Кайл і досі одягнений у спортивну куртку Дені після п’яного змагання з пивом; як Кайл вагається, панікує, дзвонить батькові і просить про допомогу.

Можливо, Кайл і Рікі сперечалися, дзвонити Ною чи ні, отоді їх і бачила Джессіка, як вони билися серед ночі. Але сказала, що Рікі був зі своєю дівчиною, а не з Кайлом.

Але тут Мет збагнув. Можливо, у Кайла не було роману з Шарлот. Можливо, вона влипла у якусь небезпечну історію, побачила щось таке, що не повинна була бачити. Наприклад, старосту класу і зірку спортивної команди за компрометувальних для обох обставин.

— Вона застала тебе у ліжку з Рікі. Бачила вас разом. І ви вбили її, щоб зберегти таємницю.

Убивати не було ніякої потреби. Адейр, звісно, не найпрогресивніше місто у світі, але за нетрадиційну орієнтацію тут нікого не вбивають.

Кайл кивнув.

— Тату, — знову сказав він, — опусти гвинтівку.

Ной і не думав спускати Мета з прицілу.

Мет зрозумів: Ной не випустить його звідси живим.

— Вам цього вже не втаїти, — сказав Мет, — на відео добре видно, що Кайл одягнений у куртку Дені. ФБР усе знає.

Брехня, але спробувати варто.

— Відео нічого не доводить.

— Тоді навіщо? — Голос Мета зірвався. — Навіщо було їх убивати? Навіщо було убивати мою родину?

Мет пішов ва-банк. Усе розпочалося після появи того відео. І єдиним, у кого були засоби убити його рідних, найняти професіонала, як вважала Келлер, був Ной Браун. Кайл — студент юрфаку, який цілком залежав від батькової підтримки, а Рікі — інвалід.

— Ніхто не хотів, щоб так сталося. Я кохав твою матір, — сказав Ной.

Ті слова стали для Мета як удар по голові. Він не помилився.

— Що це означає, тату? — запитав Кайл. — Про що він говорить?

Мет закричав:

— Він заплатив комусь за те, щоб убити мою родину! Щоб захистити тебе, хоча ти й убив Шарлот. І її дитину.

Кайл Браун тупо мотав головою, нарешті зрозумів:

— Ні, це не ти, — пробубонів Кайл, дивлячись на батька, — ти не міг!

Ной не звертав на нього уваги.

— Ходімо! — наказав він Мету. Махнув у бік розсувних дверей чорного ходу.

— О господи! — промовив Кайл. — Так ось чому ти так повівся, коли дружина поліцейського передала місіс Пайн ті докази. Аналізи крові, про які вона говорила. Це був ти! Шарлот не брехала.

Кайл важко задихав, ніби йому не вистачало повітря.

— Ми поговоримо про це пізніше, синку.

— Ні, ми поговоримо про це зараз! Я сказав тобі, що то був нещасний випадок. Я казав, що треба розповісти про все в поліції. Вона розповідала усі оті бридкі речі про тебе, і я просто відштовхнув її. Але ти…

— Що я? Я врятував твою шкуру! Щоб не руйнувати тобі життя!

— І свою! — відповів Кайл. — Вона казала, що ти взяв її силою.

У Мета похололо всередині.

— Вона брехала, — сказав Ной.

— Вона сказала, що має докази, — Кайл важко схлипнув, — казала, що дитина від тебе!

Ной повернувся до сина, на секунду дуло гвинтівки змісти­лося з грудей Мета убік:

— Не зовсім так!

— Коли я привіз тебе до струмка, вона ще дихала. Ще рухалася. Я думав, що ти… — Кайл із батьком стояли один навпроти одного. — А ти… ти взяв камінь і…

Мет поглянув на зброю в Ноєвих руках і подумав: це його останній шанс. Вхопив рушницю за ствол і рвонув на себе.

Ной вдарив Мета коліном під дих. Мет не здавався, хоча й не міг дихнути.

Але Ноєві вдалося вирвати гвинтівку.

Пролунав постріл.

Мет упав. Плече боліло, мов розпечене. Він доторкнувся до нього, рука покрилася темно-червоною кров’ю.

Ной нависав над ним, направивши дуло гвинтівки прямо в обличчя. Мет під дією адреналіну й люті потягнувся до зброї, щосили смикнув Ноя за руку. В очах потемніло, і тут гвинтівка вистрілила вдруге.

Коли Мет знову розплющив очі, Кайл лежав на підлозі.

— Ні! — Ной кинувся до сина. Сорочка в Кайла на грудях швидко потемніла, очі закотилися.

— Нііііі! — заволав Ной, упав навколішки, обхопив голову сина руками.

Мет усе ще лежав, від болю і втрати крові у нього паморочилося в голові. Йому треба було забиратися звідси. Мет змусив себе підвестися, і тут над ним знову навис Ной.

— Це все ти і твоя клята сімейка! Це тобі так не минеться!

Ной підняв гвинтівку, що лежала на підлозі поряд із сином.

— То ти їх убив? Навіть шестирічну дитину? І дівчинку-підлітка? І жінку, яку ти, як ти кажеш, кохав?

Мет обіперся об книжкову шафу, зіп’явся на ноги. У голові гуло, сорочка промокла від крові.

— Цього не повинно було статися. Але потім з’явилося оте відео. Я просто хотів, щоб твій батько покинув цю справу і заспокоївся. А потім твоя сестра знайшла його, бачила в обличчя, навіть сфотографувала у Мексиці. Він сказав, що в нього не залишилося вибору. Я б нізащо не завдав болю твоїй мамі. Я лише хотів, щоб твій батько…

Він замовк.

Ной хотів прибрати його батька з дороги. І потім, можливо, Лів повернулася б до нього. Чи просто хотів раз і назавжди покінчити зі справою Пайнів, відбивши їм усю охоту до розслідувань.

Десь далеко завили сирени.

Ной поглянув на нерухоме тіло сина, голова якого все ще лежала в нього на колінах. В очах у нього потемніло. Він обережно поклав тіло Кайла на підлогу однією рукою, а другою навів дуло рушниці на Мета. Підвівся.

Це кінець. Мет зрозумів усе з виразу його обличчя.

— Я хочу, щоб ти помер із думкою, що твій брат до кінця своїх днів гнитиме у в’язниці. І що увесь світ дізнається, що ти порішив усю свою родину заради страхового полісу. І що ти вбив мого сина.

Він знову хотів вийти сухим із води. Сказати, що Мет із Дені найняли кілера заради грошей. Сказати, що Мет увірвався до будинку і напав на Кайла і що Ной змушений був убити Мета для самозахисту.

Хай йому чорт! Не сьогодні!

Мет пригадав прийоми з американського футболу, що його брат виконував у нього на очах сотні разів, пригнув голову і кинувся на Ноя, нижче дула гвинтівки, охопив його за талію обома руками і повалив на землю. Мет упав на нього, почав гамселити кулаками, лупцювати по обличчю, а Ной вчепився у нього нігтями, пручався як міг. Коли Ной затих, Мет підвівся.

Ной, відпльовуючись від крові, пробурмотів щось нерозбірливе.

Мет схопив на полиці мармурову підставку для книг. Згадав Шарлот на березі струмка. Подумав, як вона, ще жива, боролася за своє життя — так само, як змушений зараз боротися Дені. Згадав батька, матір, сестру і молодшого братика. Підняв над головою мармуровий блок, замахнувся.

— Мете, ні! — пролунав різкий голос у нього за спиною.

Він озирнувся і побачив агентку Келлер, кількох місцевих поліцейських у неї за спиною. Один із них підняв гвинтівку.

— Не треба цього робити, Мете!

— Він забрав у мене все, — схлипнув Мет.

— Ми знаємо, Мете. У нас є докази, — сказала Келлер. — Але не дозволяй йому забрати ще й тебе.

Мет поглянув на Ноя Брауна, який сидів на підлозі й прикривав обличчя рукою.

Мет щосили замахнувся мармуровою підставкою і жбурнув нею об підлогу.

Фрагмент із документального фільму

«Жорстока натура»

Сезон 1 / Остання серія

ВСТАВКА — СКЕЛЯСТИЙ СТРУМОК — УДЕНЬ

Погода чудова. Сяє сонце. Дзюркотіння води в струмку.

Крупним планом берег, де знайшли тіло Шарлот.

ЕВАН ПАЙН (голос за кадром)

Люди думають, що я несповна розуму, збожеволів від цієї справи. Що я егоїстичний ідіот. А що б ви робили, якби вашого сина посадили до в’язниці за те, чого він не робив? Якби його кинули за ґрати до кінця днів, а ви в глибині серця твердо знали, що він невинний? Якби всю вашу сім’ю зруйнували?

Після всього пережитого, перед лицем останнього страху, у вас би залишилося два виходи.

Або здатися, або боротися до останніх сил.

Я буду боротися до останнього подиху заради Дені, заради Лів, заради Мета, заради Меґі, заради Томмі, заради Шарлот, щоб дізнатися правду.

ЧОРНИЙ ЕКРАН