Повернення

Кроки рипіли зовсім близько, і ось вийшов уже знайомий нам водій: злякано озираючись, він чогось шукав у снігу.

— Ось! — зрадів він, побачивши щось темне біля ялинки. Це була хутряна шапка. Водій підняв її і вже хотів надіти собі на голову, як раптом від подиву у нього аж очі полізли: у шапці лежала довга шовкова рукавичка.

— Звідки вона тут взялася? — промимрив водій, витрушуючи рукавичку із шапки. — Що за чудасія!.. Але, — він став терти лоба, намагаючись щось пригадати, — але ж шапку я загубив не тут, а значно далі, доганяючи куріпку... А ось і сокира! — зрадів він. — А це ще що? Кубик!.. А ось? А там?

З-під снігу курився димок, поряд лежав накладений хмиз.

— Хтось розводив багаття, — тихо мовив сам до себе водій, — хтось приніс мою шапку. Той хтось носив жіночу рукавичку і, коли я підходив, він сховався... чи він, бува, не під ялинкою?

Він схопився за ту саму гілку і нагнувся подивитися, чи внизу нікого немає, аж знову виліз знайомий уже птах з величезними палаючими очима.

— Хо-хо-хо! — страхітливо зареготав просто в обличчя водієві.

— Рятуйте! — не своїм голосом зарепетував водій, помахав сокирою і чимдуж чкурнув у напрямку своєї машини.

Незадовго долинув гуркіт мотора і гул від'їжджаючої машини. Потім запала тиша, а із-за корча та заметів снігу одне за одним почали зближатися до багаття все ще перелякані іграшки...

Загрузка...