Таємниця лишається нерозгадана

Вогнище було знову швиденько розкладене, гіллячок сухих назбирано, а іграшки всі зручно повсідалися навколо тріскотливого вогню.

— Здорово налякав, — зізнався Китичка.

— Не зберегли шапку, — з жалем сказала жаба, тягнучи від Ейнори кінець шарфика, — і сокиру втратили. Неабиякі матеріальні збитки.

— Ось Ейнорина рукавичка, — пронизливими очицями обдивився кругом Твінас.

— Візьми, Ейноро, — підскочивши, подав їй Кадриль.

— А ви чули якийсь дивний сміх? — запитав Китичка. — Мене аж морозом обсипало!

— Може, то сам водій реготав? — пробував відгадати пілот. — Порозгублював свої речі... перед Новим роком і ошалів.

— Напевно, він, — іграшки навіть полегшено зітхнули.

— Реготав не водій, — пробасив пінгвін.

— Звідки ти знаєш? — здивувався Кадриль.

— Кроки, — посмоктавши люльку, тільки й сказав товстий сищик.

— Які кроки? — нічого не зрозумів Китичка.

— Після того, як хтось зареготав, водій кинувся бігти до машини. Отож, без сумніву, його хтось дуже злякав, — пояснив пінгвін Твінас.

— І як мені не прийшло в голову! — з прикрістю сказав песик.

— А отой хтось, — схвильовано огляділась жаба, — чи не підстерігає нас, де-небудь недалеко засівши? Видно, агресивна істота, якщо навіть самого водія налякала.

— Я одного разу бачив страховисько із сьома пащами, — пригадав Китичка, — але лише на картинці.

— Зараз це не картинка, а справжня небезпечна ситуація, — сказала жаба. — Треба дивитися тверезо...

— Добре, що нагадали, — перервав її пілот. — Ховаючись під ялинкою, я натрапив на дещо цікаве. Давайте всі обдивимося.

Загрузка...