Вогнище було знову швиденько розкладене, гіллячок сухих назбирано, а іграшки всі зручно повсідалися навколо тріскотливого вогню.
— Здорово налякав, — зізнався Китичка.
— Не зберегли шапку, — з жалем сказала жаба, тягнучи від Ейнори кінець шарфика, — і сокиру втратили. Неабиякі матеріальні збитки.
— Ось Ейнорина рукавичка, — пронизливими очицями обдивився кругом Твінас.
— Візьми, Ейноро, — підскочивши, подав їй Кадриль.
— А ви чули якийсь дивний сміх? — запитав Китичка. — Мене аж морозом обсипало!
— Може, то сам водій реготав? — пробував відгадати пілот. — Порозгублював свої речі... перед Новим роком і ошалів.
— Напевно, він, — іграшки навіть полегшено зітхнули.
— Реготав не водій, — пробасив пінгвін.
— Звідки ти знаєш? — здивувався Кадриль.
— Кроки, — посмоктавши люльку, тільки й сказав товстий сищик.
— Які кроки? — нічого не зрозумів Китичка.
— Після того, як хтось зареготав, водій кинувся бігти до машини. Отож, без сумніву, його хтось дуже злякав, — пояснив пінгвін Твінас.
— І як мені не прийшло в голову! — з прикрістю сказав песик.
— А отой хтось, — схвильовано огляділась жаба, — чи не підстерігає нас, де-небудь недалеко засівши? Видно, агресивна істота, якщо навіть самого водія налякала.
— Я одного разу бачив страховисько із сьома пащами, — пригадав Китичка, — але лише на картинці.
— Зараз це не картинка, а справжня небезпечна ситуація, — сказала жаба. — Треба дивитися тверезо...
— Добре, що нагадали, — перервав її пілот. — Ховаючись під ялинкою, я натрапив на дещо цікаве. Давайте всі обдивимося.