Спалах

Кадриль відчинив двері пілотової кабіни і став на підлогу.

Менес повернув одно скельце своїх окулярів, і в ньому Кадриль побачив відображення свого подвійного герба і такі величезні розгалужені вуса, що більша частина їх не вміщалась у скельці, чого доброго, вони не вмістилися б і он у тому стінному дзеркалі. Та не те йому тепер у голові.

— Китичка, — нетерпляче вимовив Кадриль, — Китичка у вашій кабіні, правда?

Пілот заперечливо похитав головою.

— Дивіться, — він простягнув руку в рукавичці.

Кадриль глянув туди, куди показував йому пілот. Спочатку він нічого ясного не помітив: тільки безкраїй простір, туманні хмарки, розсипи світил... Але... але що ж це там, трохи збоку, що ж там так летить, усе віддаляючись від корабля? Начебто хвоїнка поринала у водяну глибінь крутячись, вертячись, мов дзига... Кадриль закліпав повіками, не вірячи своїм очам, тоді зсунув з лоба подвійний козирок і знову дивиться, знову дивиться...

— Китичко, що ти вчинив, — промимрив Кадриль. — Китичко, братику, — шепотів, а йому здавалося, що він кричить, на все горло гукає до найвіддаленіших зірок, і що Китичка повинен почути, не може не почути, він неодмінно почує і ось-ось поверне свій безносий писочок і, як завжди, мовить:

— Я не міг не... не полетіти... Я ніяк не міг не полетіти. Я нічого-нічого не міг із собою вдіяти, щоб не полетіти, Кадрилю... друже мій.

— Чи ви не змогли б його наздогнати?

Пілот знову мовчки похитав шоломом.

— А якщо я суворо й офіційно накажу?

— Це нічого не допоможе, — байдуже знизав плечима пілот.

Холод безсилля стиснув те місце, де була заклеєна внутрішня кишенька, те, що б'ється під кишенькою.

— Але, — благальне каже він пілотові, — але і я летів у космосі... у тоненькому мішечку... і нічого зі мною не сталося... може, і з Китичкою нічого не станеться?

Пілот відповів коротко:

— Він летітиме доти, поки не зіткнеться з зіркою.

— А тоді?

— Ви сам знаєте, що тоді...

Кадриль знову вп'явся зором у цятку, що все даленіла й даленіла — яка ж вона малесенька! Кадрилю здалося, що очі немов заліпила сніжна віхола і мов задзвонили і задзеленчали крижані дзвіночки...

Загрузка...