Орієнтир

Твінас пробудився із дрімоти, Легарія із похмурого оціпеніння, Ейнора замалим не підскочила: пілот запрошує до своєї кабіни! До кабіни, куди навіть комар носом не смів ткнути! До кабіни, яку сміливо можна назвати неприступною фортецею!

А надто ображеною відчувала себе Легарія: як же це так, чому її ніколи не покликав, чому покликав цього свіжоспеченого начальника? Вона презирливо пересмикнула щелепою і голосно, щоб почув Менес, сказала:

— Якщо пілот хоче завдати удару по моїй амбіції, то... фі!

— Бажаю успіхів, — крикнув Твінас, перемігши свій сум.

— Друже, не здавайся! — вигукнув Китичка, немов товариша на бій проводжав.

Ейнора мовчала, але так нервово м'яла рукавичку, що було видно, які почуття непокоять її.

І ось Кадриль береться за ручку дверей кабіни, а серце б'ється так шалено, що коливається навіть таємна кишенька: хтозна, які несподіванки, страхіття, а то й пастки на нього чекають? І як поводитись, побачивши ту дивовижу, про яку недавно розповідала Ейнора?.. "Подумаєш, — наїжачив він кінчик вуса. — Хто-хто, а я не знепритомнію. Страшніше, ніж на планеті квітів, усе одно не буде!"

Трохи постоявши біля дверей, затамувавши своє нетерпіння, він нарешті натиснув на ручку й зайшов усередину.

Загрузка...