Розшуки

Ейнора щосили розірвала захисний пояс і з тяжким передчуттям кинулася до порожнього крісла, заглянула під нього: ні, Китички не було і тут.

— Зник, — забідкалася вона. — Він зник.

— Що зникло? Сумка? Чемодан? — повернула тюрбан Легарія. — Я вже давно помітила, що вони для того і придбані, щоб зникнути. Правда, любий Твінасе?

— Та... хай... — майже крізь сон відізвався товстун, розстебнувши всі гудзики на жилетці.

— Поки я тут за начальника, — авторитетно заявив Кадриль, зсунувши на потилицю двоповерхову шапку, — ніхто і ніщо нікуди зникнути не має права!

— Китичка, — прошептала Ейнора, — де наш Китичка?

Тепер кинулися шукати всі. Песика справді ніде не було видно.

— Я сам винен, — зізнався начальник, — що досі не покарав його за недисциплінованість. Але на цей раз я застосую суворіші санкції!

Скріплюючи свої слова, Кадриль ляснув долонею по планшетці, постукав олівцем по столику і задзвонив у дзвіночок.

— Шукаймо! — благальне склала руки Ейнора. — Швидше шукаймо!

Начальник Кадриль міцніше затягнув пояс і суворо наказав:

— Я особисто наказую розпочати пошуки Китички!

Та вже і без його наказу всі шукали де тільки можна було. Було розстебнуто всі сумки, відкрито чемодани, оглянуто всі шкафчики, пилосос, зроблено розвідку під усіма кріслами. Шукати було нелегко, бо треба було ширяти в повітрі, тримаючись за кінець захисного пояса або за підлокітник крісла. У пошуки включилася навіть Легарія, однією лапою притримуючи свій тюрбан.

— Твінасе, — крізь сльози вигукнула Ейнора, — ти повинен його знайти, адже ти сищик!

Товстун узяв свою помічницю-люльку і так запихкав нею, що аж поли розстебнутої жилетки заметляли. Нарешті він втупив свої очиці в дверцята люка.

— "Шишечка", — тільки й мовив.

— Я саме і збирався дати наказ зробити там обшук, — авторитетно заявив Кадриль, поправляючи зсунутий погон.

Ейнора вже кинулась до входу в "Шишечку" й, відчинивши дверцята, оглянула малесеньку кабіну. Кабіна була порожня. Лише зачеплена за гачок а може, повішена на гачок — гойдалася паяцова шапочка.

— О Китичко, Китичко! — заломила руки Ейнора.

— Будемо продовжувати пошуки в іншому місці, — промовив начальник. — Наказую продовжувати пошуки в іншому місці! — виправився він.

— Невже ви не розумієте? — запитав Твінас.

— Що я особисто не розумію?! — набурмосився начальник.

— Що Китичка... Китичка... — промимрив товстун.

— ...катапультувався? — не вірячи, викрикнула Легарія.

— Начальнику Кадриль, — пролунав спокійний і чіткий голос пілота, — прошу негайно прибути в мою кабіну.

Загрузка...