— Дайте вгадаю, це знову Ви?
— Хто — я?
— Дівчина з купою старих речей.
— Ви вгадали.
— Ні, не вгадав. Я знав.
— …
— То що там у Вас цього разу? Як справи з попередніми пошуками?
— Усі знайшлися. Відверто кажучи, я вражена.
— Я ж і кажу, у нас чарівне радіо. Хто шукає, той точно знайде.
— Виходить, що так.
— Що Вам снилося сьогодні?
— Перепрошую?
— Що Вам снилося сьогодні?
— Я почула. Чому Ви питаєте?
— По понеділках ми залюбки тлумачимо сни наших слухачів.
— Овва.
— Якось так. То розкажете? Ми ніколи не помиляємося.
— Ну… Снився кіт.
— Прекрасно! Просто-таки хрестоматійно! Це до змін, ось що я Вам скажу.
— І як Ви…
— О, нічого не питайте, у нас свої джерела. Кіт снився Александру Македонському перед його першим військовим походом, Оскару Уайльду перед його, так би мовити, вигнанням до Франції, Менделєєву перед його славнозвісним сном…
— З чого Ви…
— Та кажу ж Вам, не псуйте собі задоволення! Спитайте у будь-якого кота, він Вам радо підтвердить.
— А Ви сам часом не кіт?
— Ах, якби ж то.
— Шкода.
— І мені.
— Ну, а тепер до справи. Кого шукаєте сьогодні? На що ловитимете?
— Усього двох людей. На гербарій. І малюнок.
— Не густо.
— Залишки, скажімо так. Гербарій — у звичайному зошиті, біля кожної рослинки — дата і короткий підпис, щось на кшталт нотаток на полях.
— Ага. Сподіваюся, зараз це чує той, хто його складав.
— Я теж. А щодо малюнка… То він на дуже тоненькому, здається, рисовому папері зроблений. Ніби одним розчерком. Здається, тушшю… Це дівочий силует.
— Ну, що ж, чому б і ні. Чому б і не спробувати. На тому ж місці в той же час?
— Угу, «Кав'ярня Кука», з шостої до сьомої вечора. Я чекатиму.
— О-окей! Усі почули? Добре!
Погнали далі, бо ми вже трошки затягнули нашу телефонну розмову… До речі, про котів — це всіх стосується, задумайтеся. Коти ходять самі по собі і у снах, тож випадковостей тут бути не може. Що ж, тепер — музична пауза! Цікаво, однак, на радіо — і музична пауза. Ну, менше з тим! Коли ми вже розпочали розмову про гербарії, ось вам трек Девіда Санборна — «Herbs»!..