Кімната

«КУРЯЧИЙ БОГ»

Він завжди знаходить тих, хто йому потрібен. Чи тих, кому потрібен він. На те він і бог.

Так сталося вперше, і так сталося востаннє — коли дівчина підібрала його на запилюжених сходах на Півдні. Звичайно, він дістався їй не випадково. На те він і бог.

Він був входом і він був виходом.

А значить, він був усім.

Він був замкненим колом, циклом, а значить, — він був і часом.

Він був маленьким камінчиком з дірочкою посередині, виточеною морем. Кажуть, такі камінці — талісмани удачі. Кажуть, якщо просунути крізь них папірець із написаним на ньому бажанням, воно обов’язково здійсниться. А ще кажуть, що ці камінчики — ніби віконця чи двері до інших світів, чарів та магії. Двері туди, куди іншим шляхом ніяк не потрапити.

Про «курячого бога» існує багато байок і оповідок, про нього взагалі багато говорять. Але ще більше — мовчать.

«Курячий бог» вказував шлях. Не давав загубитися, забутися чи забути.

Бог-око, він дивився, спостерігав. Він запам'ятовував.