Він завжди знаходить тих, хто йому потрібен. Чи тих, кому потрібен він. На те він і бог.
Так сталося вперше, і так сталося востаннє — коли дівчина підібрала його на запилюжених сходах на Півдні. Звичайно, він дістався їй не випадково. На те він і бог.
Він був входом і він був виходом.
А значить, він був усім.
Він був замкненим колом, циклом, а значить, — він був і часом.
Він був маленьким камінчиком з дірочкою посередині, виточеною морем. Кажуть, такі камінці — талісмани удачі. Кажуть, якщо просунути крізь них папірець із написаним на ньому бажанням, воно обов’язково здійсниться. А ще кажуть, що ці камінчики — ніби віконця чи двері до інших світів, чарів та магії. Двері туди, куди іншим шляхом ніяк не потрапити.
Про «курячого бога» існує багато байок і оповідок, про нього взагалі багато говорять. Але ще більше — мовчать.
«Курячий бог» вказував шлях. Не давав загубитися, забутися чи забути.
Бог-око, він дивився, спостерігав. Він запам'ятовував.