XVI.3 Мозок релігійної людини

Людина отримує емоційне збудження від

чаю, тютюну, опіуму, віскі та релігії.

Джордж Бернард Шоу (1856—1950)

Під час духовних переживань видно зміни активності в мозку. Їх можна спостерігати під час усього, що ми робимо, думаємо і переживаємо, тому вони не доводять і не спростовують існування Бога. Такий вид досліджень дає нам можливість заглянути в різні структури та системи мозку, які відіграють важливу роль як при «нормальних» релігійних переживаннях, так і при тих, які супроводжують деякі неврологічні та психічні захворювання.

Функціональна томограма японських монахів показала, що різні види медитації стимулюють різні ділянки мозку. При цьому йдеться про частини передлобної кори (рис. 12) і бічної кори мозку, паріетального кортексу (рис. 1). Одночасно релігійні переконання супроводжуються зниженням активності в передній частині цингулярного кортексу (АСС, рис. 24), при чому виявлено таку ж високу кореляцію, як і при політичному консерватизмі. І хоча причинно-наслідкового зв’язку такої кореляції не доведено, дуже цікаво, що на противагу цьому ініціативність супроводжується підвищеною активністю в АСС.

Електроенцефалограма під час містичних переживань у черниць-кармеліток показала сильні зміни. Ознакою містичного переживання є почуття єдності з Богом. При цьому буває переконання в тому, що ти знайшов єдину істину, почуття перебування поза часом і простором, єдності з людським родом і Всесвітом, а також мир, радість і безумовна любов. Нейрофармакологічні дослідження вказують на велике значення активації допамінової системи винагороди (рис. 13) під час таких переживань. Захворювання мозку також постачають нам чимало важливої інформації. Так, захворювання Альцгеймера супроводжується прогресуючою втратою інтересу до релігії. Що повільніший перебіг цієї хвороби, то менше порушується релігійність і духовність. Натомість крайня релігійність зустрічається при передлобно-скроневій деменції, манії, обсесивно-компульсивному синдромі, шизофренії та епілепсії скроневої ділянки. Про деякі з цих хвороб відомо, що їх супроводжує підвищена активність допамінової системи винагороди.

Рис. 24. 1) Цингулярний кортекс, тривожна зона мозку, 2) інсулярний кортекс, активізується при емоційних переживаннях, координує автономні тілесні реакції, 3) nucleus caudatus (хвостате ядро), моторика та емоції, 4) globus pallidus (блідий шар), моторика, 5) вентральний палідум / nucleus accumbens, винагорода, 6) putamen (шкаралупа), моторика, 7) оптична хіазма, перехрест очних нервів, 8) амигдала (мигдалеподібна залоза), страх, агресія і сексуальна поведінка. Гіпоталамус обведений рамкою

Черниць-кармеліток попросили під час функціональної томограми подумати про містичні переживання Христа. Коли вони пригадали собі такого роду переживання, то на томограмі було видно складну картину активації ділянок головного мозку. Відбулася активація середньої частини скроневої ділянки, що може бути пов’язана з почуттям єдності з Богом; ця ділянка активується також при епілепсії скроневої ділянки, під час чого можуть з’являтися інтенсивні релігійні переживання (рис. 25); також активувався nucleus caudatus (хвостате ядро) (рис. 24), ділянка, де обробляються емоції, що може бути пов’язано з почуттям радості та безумовної любові. Ще відбулася активація мозкового стовбура (рис. 18), інсулярної кори мозку (рис. 24) і передлобної кори (рис. 12), що може бути пов’язано з автономними тілесними реакціями, які супроводжують такі почуття і їх усвідомлення в корі. Водночас на бічній стороні кори, в паріетальному кортексі, виникала активація, котра, імовірно, пов’язана з почуттям змін тілесної схеми, які також з’являються при навколосмертних переживаннях (рис. 25).

Провести межу між духовними переживаннями і психічними проблемами іноді дуже важко. Духовні переживання можуть вийти з-під контролю і перетворитися на психічні патології. Інтенсивні релігійні переживання іноді можуть призводити до тимчасових психозів. До того ж нелегко відрізнити інтенсивні духовні переживання від психічних патологій. Так радіожурналіст Пол Ферспеек (Paul Verspeek) із Radio Rijnmond 2005 року на другий день Різдвяних свят поставив деяким психіатрам запитання, за якою ознакою вони б упізнали справжнього Христа, коли б він знову повернувся на землю. Як би вони відрізнили його від своїх пацієнтів, яких недавно обстежували, і які теж стверджують, що вони є Христом? Психіатрам не вдалося дати чітку зрозумілу відповідь. У шістдесяті роки, коли медитація була такою ж модною, як і цікавість до паранормальних явищ та вживання наркотиків, у багатьох людей виникали психічні проблеми. Вони не могли контролювати свої духовні переживання, тому втратили здатність керувати своїм духовним, соціальним і професійним життям. У деяких культурах та релігіях добровільне практикування медитації, трансу, деперсоналізації та дереалізації стали нормальним явищем, тому їх не можна розглядати як психічне порушення. В інших культурах нормою вважають речі, які в нашій культурі сприймають як шарлатанство чи безглуздя, наприклад чаклунство, вуду, відьмацтво. Візуальні й слухові галюцинації з релігійним підґрунтям, такі як поява Діви Марії чи чуття голосу Божого, для деяких людей є також нормальною складовою такого роду релігійних переживань. Тому значна частка пацієнтів із психозами є релігійними людьми. Часто психози підвищують у пацієнтів інтерес до духовності. Нерідко вони намагаються зупинити свою хворобу за допомогою релігії. Тому в кожній культурі завжди слід розглядати релігійні проблеми в контексті поточної релігійної ситуації в оточенні відповідної особи, щоб таким чином відрізнити «суто» релігійні й духовні проблеми від проблем неврологічного чи психічного плану.

Загрузка...