Ми — це наш мозок

Електрична стимуляція мозку глибоко всередині пропонує

не лише можливості широкого клінічного застосування,

а й дає основоположну інформацію про

спосіб функціонування мозку.

В одного 39-річного чоловіка, який після нападу шість років перебував у стані мінімальної свідомості, за допомого глибинних електродів вдалося домогтися вражаючих результатів. До того він час від часу вступав у контакт з довколишнім світом за допомогою рухів очей та пальців, але не міг говорити. Зазвичай при перебуванні в такому стані більш ніж 12 місяців одужання практично неможливе. А в нього поворот відбувся тоді, коли в центр мозку, у таламус, куди надходить інформація від органів чуття, з обох сторін ввели стимулюючі електроди. Після дводенної стимуляції він прокинувся і розплющив очі, коли до нього звернулися; він реагував, крутячи головою. Під час чотиримісячної стимуляції він знову почав розмовляти, їсти, пити і зачісувати волосся.

Обсесивно-компульсивний синдром — це нова сфера застосування глибинних електродів. Пацієнти, що страждають від цього синдрому, можуть сто разів на день мити руки або видирати собі волоски, поки не утвориться залисина. Коли вони перестають потурати своїй нав’язливій ідеї, то страждають від нападів страху, тому не можуть жити нормальним суспільним життям. Оскільки вони краще почуваються, виконуючи нав’язливі дії, існує припущення, що при цьому в nucleus accumbens вивільняється хімічна речовина-трансмітер допамін (рис. 13). Дослідження професора Даміана Деніса (Damian Denys) показують, що пацієнти, яким неможливо допомогти традиційними засобами, можуть відчути покращення від двостороннього електрода в nucleus accumbens. За цим стоїть думка, що під час стимуляції глибинними електродами в nucleus accumbens вивільняється допамін, який дає пацієнтам те саме гарне відчуття, що й нав’язливі дії. Таким чином щоденний ритуал миття рук може бути скорочений із десяти годин на день до п’ятнадцяти хвилин і хворий знову може вести нормальне життя. Один пацієнт із обсесивно-компульсивним порушенням, що міг контролювати свої нав’язливі дії за допомогою глибинного електрода, замість того почав постійно думати про секс. Електрод був розташований дуже близько до bed nucleus у stria terminalis. Нам ще належить з’ясувати, чи пояснює цей факт його нав’язливі сексуальні фантазії.