Ми — це наш мозок

VII. Речовини, що викликають залежність

Конопля втратила свою невинність.

Людство вживало наркотики завжди і всюди, але кожне су­спільство і кожна група має свої улюблені речовини і нерідко дуже не схвалює вживання інших речовин. У шістдесяті роки я зі здивуванням слухав, як дехто зі склянкою міцної кави в одній руці та цигаркою в іншій гостро критикує «патлатих нероб» за вживання марихуани. Наркотики впливають на наш мозок, використовуючи свою схожість із хімічними трансмітерами, які виробляє наш мозок. Мозкові клітини виробляють цілу низку опіатоподібних і канабісподібних речовин. Нікотин у сигареті діє подібно до речовини-посланця ацетилхоліну, а ХТС, екстазі, впливає на трансмітери серотонін, окситоцин і вазопресин. Крім того, наркотики змінюють наявність чи спосіб дії природних хімічних трансмітерів. Через це після припинення вживання наркотиків мозок уже не може оптимально функціонувати: у людини погане самопочуття, у неї нездоланна тяга знову прийняти стимулятори. Усі наркотики прямим чи непрямим чином впливають на допамінову систему винагороди в мозку, з участю чи без участі опіатної системи (рис. 13). Обидві системи мають суттєве значення для винагороджувального ефекту багатьох нормальних стимулів, у тому числі винагороджувальної дії сексуальної активності. І не випадково короткочасну ейфорію після введення опіатів люди часто описують виразами із сексуального словника, адже вона активує ту саму систему винагороди. Отже, можна розглядати наркотики як сурогати природної винагороди, які використовують наявні від природи механізми мозку.

Доки сягає людська пам’ять, коноплю використовували для розслаблення, а також у медичних та релігійних цілях. Уперше цілющі властивості марихуани описали ще 5000 років тому в Китаї. Її медичне використання в західному світі також не нове. Подейкують, що ще королева Вікторія використовувала канабіс для полегшення менструальних болів. У наші часи з канабісу знову зняли табу, і сьогодні в аптеках за рецептом можна отримати його діючу речовину дельта-9-тетрагідроканабіол (TНС). Зараз вивчають можливість лікування за допомогою TНС таких симптомів, як болі, страхи, порушення сну, нудоту після хіміотерапії у хворих на рак, а також глаукому — останню тому, що TНС знижує очний тиск. Крім того, очікували, що марихуана може знижувати спастику в пацієнтів із множинним склерозом, але контрольне дослідження зі застосуванням TНС не виявило такого ефекту.

Канабіс впливає на наш мозок, оскільки мозкові клітини самі виробляють канабісподібні речовини. Перша з них називається анандамід. На санскриті «ананда» означає «блаженство». Рецептори та білки, які мають передавати повідомлення анандаміду мозковим клітинам, містяться передусім у стріатумі (тому й виникає почуття блаженства) і в мозочку (це пояснює непевну ходу після вживання марихуани), у корі головного мозку (тут виникають проблеми з асоціацією, роздробленість думок і плутанина) та в гіпокампусі (звідси порушення пам’яті). У ділянці мозкового стовбура, яка регулює кров’яний тиск і дихання, немає рецепторів. Тому неможливо вжити смертельну дозу канабісу, на відміну від опіатів.

Якість канабісу в Нідерландах настільки покращала, що сьогодні різниця між важкими і легкими наркотиками видається розмитою. Даан Брюл був 19-річним успішним амстердамським майстром спорту з веслування. Він повернувся з програних змагань і мав сильне серцебиття. Щоб заспокоїтися, викурив у подруги пару «косячків»; враз його обличчя змінилося, він вибіг до кухні, схопив ножа і завдав собі удару в серце. Того ж вечора він помер. Сусанна, 20-річна жінка, після інтенсивних затяжок дістала психоз. У неї були галюцинації, і в стані крайнього переляку її доправили до лікарні, де поставили діагноз: шизофренія. Шизофренія — це порушення мозкового розвитку, яке виникає ще в утробі (див. розділ ХІ.3). Але перший психоз проявляється у віці 16—20 років, бо з пубертатом починають циркулювати статеві гормони, а це є надмірним навантаженням для підліткового мозку і викликає прояви симптомів шизофренії. Те саме стосується коноплі. Дуже ймовірно, що молоді люди, які після затяжки вперше потрапляють до лікарні з симптомами шизофренії, дістали б психоз на декілька місяців пізніше навіть без уживання коноплі. З іншого боку, деякі дослідження показують, що в тих, хто вживає канабіс, ризик захворіти на шизофренію підвищується вдвічі. У пацієнтів, які після нападу шизофренії перебувають у більш стабільній фазі, вживання канабісу може викликати рецидив. Останнє відкриття, що в шизофреніків у мозку активується власна канабіоїдна система, викликає особливий інтерес до взаємозв’язку між уживанням канабісу та психозами. Тепер досліджують, чи може ця система запропонувати нове місце застосування медикаментів від шизофренії.

У дорослих чоловіків, які роками щодня викурювали по «косячку», виявили не тільки зменшений гіпокампус (він дуже важливий для пам’яті), а й зменшене мигдалеподібне тіло (що викликає зміни в почутті страху, агресії та в сексуальній поведінці) і порушення волокнистих утворень у Corpus callosum (мозолистому тілі, що відповідає за з’єднання між правою і лівою частинами). Також у них була підвищена схильність до психозів. Але і в цьому випадку ми також не знаємо, чи була в них така особливість до початку вживання канабісу.

Не кожен психоз, спричинений уживанням канабісу, означає початок шизофренії. У Нью-Мексіко, США, нідерландський студент Ґерард займався боулдерингом, видом спорту, в якому без канатів видираються на скелі п’ятиметрової висоти. Увечері біля вогнища один товариш запропонував йому «косячок». Після п’ятої затяжки в нього почалися галюцинації, що супроводжувалися спалахами блискавки; раптом йому стало дуже тепло, він відчував себе засохлим, в ділянці серця був жар, сердечний ритм збився, з’явилася слабкість у ногах, і він двічі втрачав свідомість. Товариші відвезли його до лікарні в Ель-Пасо. Там йому сказали, що в нього «bad trip» (жахлива поїздка), і відправили геть. Потім з’ясувалося, що вчора в іншого скелелаза вже були такі самі проблеми з цією «травою». Наступного дня у Ґерарда залишилося відчуття, що навіть найнормальніші речі здаються якимись дивними, а світ — нереальним (дереалізація), і він був страшенно втомленим. За кілька днів він почувався значно краще і навіть зібрався зробити наступний підйом. Але через три місяці після напруженого триденного скелелазного туру в нього знову проявилися ті самі симптоми, як і під час «bad trip», і знову була дереалізація. До того ж хлопцеві здавалося, що він функціонує, як робот, і бачить сам себе здалеку (деперсоналізація); у нього почастішали випадки втрати свідомості й виникли значні проблеми з концентрацією. Тож другий період нападів налякав його ще дужче. Іноді деперсоналізація може тривати роками. Після повернення до Нідерландів лікарі розглянули різноманітні причини такої сильної реакції на коноплю. На щастя, в нього не було класичного нападу шизофренії, який нагадує психоз. Але, можливо, було отруєння високою дозою TНС, адже біля кордону з Мексикою конопля буває часто значно сильнішою, ніж деінде. Доведено, що в жирових тканинах TНС зберігається дуже довго і знову вивільняється при великому напруженні сил. Також існує проблема з тим, що американці курять «чистий» канабіс, не змішуючи його з тютюном, через що доза може бути надто високою. Навіть коли вони приїздять до Амстердама, то набивають у цигарку занадто багато TНС. Також існує можливість, що гашиш обприскували токсичними гербіцидами або посипали «ангельською пилюкою» («Angel Dust» — синтетичний наркотик феніциклідин). З плином часу неможливо перевірити всі ці версії, та Ґерард, на щастя, зараз знову почувається чудово. Нещодавно він відновив заняття в університеті та склав заліки на 9,5 балів із 10 можливих.

Конопля втратила свою невинність. Вона стала значно сильнішою, ніж раніше, і вже не такою безпечною, як це вважали в шістдесяті роки. Для декого її вживання має спустошливі наслідки. Але в порівнянні з тією величезною шкодою, якої в нашому суспільстві завдають людям алкоголь і цигарки, вживання коноплі становить відносно незначну проблему.