Ті, хто при житті чинив шкоду як злочинець,
можуть принести користь після смерті.
Дослідження мозку в Амстердамі проводили ще в XVII столітті, хоча в зовсім іншому контексті, ніж зараз. Засуджених до смерті злочинців спершу страчували в Амстердам-Норді або на площі Дам. Після страти їхні тіла віддавали в розпорядження гільдії хірургів для публічних розтинів. Їх міська влада дозволила проводити раз на рік, а саме взимку, бо дослідження тривало від трьох до п’яти днів, а влітку сморід ставав нестерпним. Спочатку розтини проводили в монастирі Святої Маргарити на вулиці Нес, там, де зараз знаходиться Фламандський культурний центр De Brakke Grond. З 1578 до 1619 року, а також з 1639 до 1691 року там були розташовані Зал гільдії хірургів і анатомічний театр, поверхом вище від м’ясних рядів. Між 1619 і 1639 роками анатомічний театр хірургів знаходився і в міській брамі Святого Антонія, пізніше — в міських терезах на Новому Ринку (над сьогоднішнім рестораном «De Waag» («Терези»)). Напевне, саме тут Рембрандт надихнувся намалювати картину «Урок анатомії доктора Ніколаеса Туліпа». Сьогодні ця картина 1632 року виставляється у Гаазі в музеї «Mauritshuis». На публічних розтинах збирався натовп з кількох сотень людей, яким за 20 центів дозволяли бути присутніми при розтині трупа. Серце, печінку та нирки передавали публіці з рук у руки. Ще й сьогодні на колишніх міських терезах зсередини на стіні нині вже втраченого анатомічного театру можна прочитати слова, які виправдовують використання тіла для навчання хірургів. «Ті, хто при житті чинив шкоду як злочинець, можуть принести користь після смерті». На своїй картині 1656 року «Урок анатомії доктора Деймана» Рембрандт увічнив вирішальний момент розтину. Praelector (викладач) і doctor medicinae (доктор медицини) Дейман стоїть позад голови розрізаного кравця і злодія Йоріса Фонтейна, відомого також як Чорний Ян, якого 27 січня 1656 року засудили скарати на горло. Йоріса Фонтейна стратили в січні 1656 року, імовірно, на тимчасово спорудженому ешафоті на площі Дам перед старою ратушею. Розтин Фонтейна виконували в анатомічному театрі гільдії хірургів у колишній каплиці монастиря Святої Маргарити. На картині Рембрандта «майстер-колега» гільдії хірургів Гійсберт Калкун як асистент терпляче чекає із кришкою черепа в руці, поки в неї викладуть мозок. Тим часом доктор Дейман пінцетом витягує вгору мозкову оболонку між лівою та правою півкулями, falx cerebri. Через це оголюється епіфіз (рис. 2), шишкоподібна залоза вгорі мозкової кори. Так вимагав протокол, адже в ті часи, посилаючись на Декарта (1596—1650), епіфіз вважали місцем перебування душі. Як особливе покарання, в кінці розтину душа мала побачити, що тіло розтяте. Декарт прожив у Нідерландах близько дев’ятнадцяти років. В Амстердамі він якийсь час мешкав на вулиці Калверстраат. Там був ринок худоби, де він купував кістяки для вивчення. Очевидно, що його діяльність залишила значний слід в Амстердамі часів Рембрандта фан Рейна.
Полотно «Урок анатомії доктра Деймана», яке сьогодні виставляється в Історичному музеї Амстердама (AHM), — це лише середня частина картини заввишки 2,5 метра і завширшки 3 метри, яка висіла в приміщенні міських терезів і була суттєво пошкоджена пожежею 1723 року. З ескізу Рембрандта видно, що довкола середньої частини були згруповані семеро відомих хірургів. Оскільки імена їх відомі, а самі вони також зустрічаються на інших картинах, то можна зробити електронну реконструкцію всього полотна. Погляньте ще раз на нього й уявіть собі, які перспективи відкриються, якщо в Нідерландах повернуть смертну кару, за що виступають деякі політики-популісти! То чи не краще нам пишатися цією картиною, ніж партією популістів?