Ми — це наш мозок

Шизофренія — це раннє порушення розвитку мозку, спричинене взаємодією багатьох факторів. Найважливіша основа шизофренії закладається ще в момент зачаття. Дослідження сімей та близнюків показало, що за виникнення шизофренії на 80 % відповідає спадковість. Генетичні чинники бувають дуже різними, у кожній сім’ї вони інші. Та завжди йдеться про незначні зміни в тих генах, які відповідають за розвиток мозку чи вироблення і виведення хімічних трансмітерів у ньому. Поряд з цим існує цілий ряд неспадкових факторів, які також можуть порушити нормальний розвиток мозку в матці. Як це вперше було доведено в дітей, народжених в Амстердамі в голодну зиму 1944—1945 років, при недостчі харчування майбутньої матері в перші три місяці вагітності (див. розділ ІІІ.3) ризик розвитку шизофренії у дитини збільшується вдвічі. Пізніше це відкриття підтвердилося в Китаї у дітей, народжених під час і після жахливого голоду в провінції Аньхой з 1959 до 1961 року, в роки «великого стрибка» Мао. Такий самий ризик існує, коли зародок недоотримує живлення через погане функціонування плаценти. Імовірність розвитку шизофренії зростає через токсичні речовини в довкіллі, наприклад свинець, який може порушити розвиток мозку в утробі. Для людей, народжених у листопаді чи грудні, небезпека захворіти на шизофренію вища, ніж для народжених у липні-серпні. І це не має нічого спільного із положенням зірок, а пов’язане із захворюваннями на грип та інші вірусні інфекції, якими мати перехворіла за півроку до пологів. Дитині також можуть передатися токсоплазмоз і вірус Борна, які теж підвищують ризик шизофренії. Не менш важливу роль відіграють психологічні чинники, такі як стрес у матері під час вагітності. Дитину підстерігає небезпека шизофренії, якщо в період вагітності мати пережила тяжкі життєві ситуації, наприклад смерть одного з членів сім’ї.

Часто діти, які згодом захворіли на шизофренію, народжувалися у важких пологах: з накладанням щипців, з надто малою вагою, з необхідністю перебування у кувезі чи були передчасно народженими. Віддавна такі пологові ускладнення вважалися навантаженням на дитячий мозок, що підвищує ризик шизофренії. Для нормального перебігу процесу народження необхідна тонка взаємодія між мозком матері та дитини. На пологи можна дивитися як на перше функціональне випробування мозку, і тяжке народження може бути першою ознакою порушення мозкового розвитку, яке згодом призводить до шизофренії (див. розділ ІІ.1, 2).

Після появи на світ навколишнє середовище, від якого дитя зазнає багато подразнень, також підвищує ризик шизофренії. Це означає, що в місті небезпека захворіти на шизофренію більша, ніж у сільській місцевості. Так само ризик хвороби вищий у мігрантів, бо до цього спричинюють складні соціальні умови, в які вони часто потрапляють. Дуже багато молоді потрапляє в лікарню з першими симптомами шизофренії після паління гашишу. Досі ведуться гарячі суперечки щодо того, викликає конопля цю хворобу чи тільки прискорює прояв її симптомів.

Мозок пацієнтів із шизофренією дає підтвердження того, що причина в ранньому порушенні його розвитку: в гіпокампі значна частина мозкових клітин розташована хаотично. Такий стан міг виникнути тільки в першій половині вагітності. До того ж у шизофреніків виявили відхилення від нормальної форми і розташування звивин та груп клітин, які осіли в корі головного мозку не на своєму місці. І це теж могло статися лише на ранньому етапі розвитку.

Хоча більшість пацієнтів-шизофреніків уперше потрапили до клініки вже в дорослому віці, основа їхньої хвороби закладалася ще на ранньому етапі розвитку. Дуже прикро, що навіть наприкінці сімдесятих років двадцятого століття психотерапевти поширювали хибну ідеї, нібито шизофренію викликає «емоційна холодність матері», яка давала дитині замало любові, та ще й посилала їй двозначні повідомлення, які з часом зводили дитину з розуму. Сімейних терапевтів примушували навчати матерів, як не посилати дітям двозначних повідомлень, а іноді навіть рятувати дитину із «пазурів» середовища, яке зводило її з розуму. Така спроба розірвати сім’ю була особ­ливо болісною для батьків, які по-своєму хотіли зробити для дитини все тільки найкраще. Тому психіатр Карла Рус (Carla Rus) не змогла переступити через себе і припинила навчання на сімейного терапевта. У моєї матері був власний погляд на причини виникнення шизофренії. У неї був ґудзик з написом: «Божевілля спадкове, ми успадковуємо його від своїх дітей».