Ми — це наш мозок

XIX. Хвороба Альцгеймера

Перспектива, що зрештою ви забудете, що все забули,

і вам не буде цього бракувати, зовсім не втішить вас,

адже це означає, що в результаті

ви будете стерті як особа.

Доуве Драаісма, 2001

Зазвичай ми алегорично уявляємо собі життя як сходи, якими крок за кроком піднімаємося вгору, коли дорослішаємо і робимо кар’єру, а після п’ятдесяти, коли старіємо, знову опускаємося. Проте при старінні мозку, на відміну від процесів старіння тіла, ми не опускаємося вниз новими сходинками, а повертаємося назад тим самим шляхом. При нормальному процесі старіння мозку його розвиток повертається на кілька ступенів назад, але при хворобі Альцгеймера він повністю опускається вниз. Крок за кроком людина втрачає особистість, а в кінцевій стадії хвороби, повністю залежна від інших, лежить у ліжку в позі зародка. Вона слабоумна і фактично її мозок мертвий (див. розділ ХІХ.2).

У «нормального старіння мозку багато спільного з хворобою Альцгеймера. По-перше, найважливішим фактором ризику є вік. З віком небезпека захворіти на Альцгеймера зростає за експонентою. По-друге, всі зміни, які досі вдалося виявити в мозку пацієнтів з хворобою Альцгеймера, проявляються і в старших людей з контрольної групи, які не мають деменції, хоча і значно меншою мірою та в дуже старому віці. Тож у багатьох відношеннях хворобу Альцгеймера можна розглядати як надто ранню і тяжку форму старіння мозку.

Усе живе старіє. Чому ж ми старіємо? Імовірно, тому, що для природи періодична заміна старого індивіда на молодого є більш енергоощадною, ніж підтримання здоров’я первинного екземпляра і постійний досконалий ремонт пошкоджених клітин. Еволюцію завжди більше хвилювало продовження роду, ніж старіння. Це уявлення відоме під назвою «теорії одноразового тіла». Така преференція, на жаль, відображається і в тому, як наше суспільство обходиться з літніми людьми: їх намагаються якнайдешевшим чином позбутися.

Хвороба Альцгеймера — це найбільш поширена форма деменції. Оскільки населення продовжує старіти, а вік є основним фактором ризику цього захворювання, слід очікувати, що в наступні тридцять років кількість хворих на Альцгеймера подвоїться. Поставити з певністю діагноз «Альцгеймера» можна тільки тоді, коли в померлого пацієнта була деменція і під мікроскопом виявлено характерні зміни в мозку (рис. 26), адже є чимало інших форм деменції, відрізнити які від Альц­геймера однозначно можна лише при ретельному обстеженні тканини мозку.