Ми — це наш мозок

XII. Відновлення та електрична стимуляція

На мою думку, виявиться, що тяжкі захворювання мозку

(…) пов’язані зі специфічними хімічними змінами в нервових

клітинах. Імовірно, багато пошкоджень мозку і мислення,

які зараз ще не мають пояснення, можна буде точно визначити

за допомогою хімії і тим самим зробити доступним їх точне

лікування; а те, що сьогодні є справою делікатної емпірики,

гордо перетвориться на роботу точної науки.

Йоганн Людвіґ Вільгельм Тудіхум, 1884

Ні, я думав не про те, щоб писати, а щоб

читати книги. Дідько! Муки інтелектуала:

закидати в мозок всю цю повноту знань через

триміліметровий отвір у райдужній оболонці!

Ірвін Д. Ялом, «Коли Ніцше плакав»

Мій батько осліп на останньому році життя. Йому тоді виповнилося вісімдесят дев’ять. За тринадцять років до того ми щотижня разом з ним їздили в Лейден на лазерні процедури, які мали зупинити дегенерацію сітківки. У ході розвитку сітківка виникла із випнутості мозку. У ній світло перетворюється на електричні сигнали, а очний нерв передає їх в задню частину мозку, тому ми можемо бачити. Коли я вперше зайшов разом із майже сліпим батьком у Лейденську університетську лікарню, то сказав йому: «Тут нам треба направо». «Звідки ти знаєш, хіба ти вже бував тут?» — запитав він. Я пояснив йому: «Ні, он там висить великий вказівник з оком і стрілкою направо». А він від­разу випалив: «Хотів би я знати, як виглядають вказівники до гінекологічного і пологового відділення». У нього була найбільш поширена форма старечої сліпоти: макулярна дегенерація сітківки. При цьому захворюванні точно під жовтою плямою, макулою, тією частиною сітківки, яка найкраще бачить, розростаються нові судини. Судинне новоутворення руйнує сітківку і призводить до втрати зору, яка починається в центрі поля зору. Спершу зображення стає спотвореним, далі в центрі поля зору утворюється чорна пляма, яка постійно збільшується. При вологій формі макулярної дегенерації новоутворені судини сочаться. Незабаром хворий уже не може читати і писати, а за якийсь час навіть не може розрізняти великі предмети.

Після першої лазерної процедури в Лейдені я оплачував в автоматі паркування, і записаний на плівку приємний жіночий голос приязно нагадав: «Не забудьте забрати Вашу решту». Мабуть, у цьому голосі було щось особливе, бо батько сказав: «Ти знаєш цю молоду пані?» Повертаючись до Амстердама, він запитав мене: «Який зараз місяць?» «Січень», — відповів я. «Дивно, — сказав тато, — ще занадто рано, щоб цвіли весняні квіти». Через флуоресцентну речовину, яку йому вкололи перед лазерною процедурою, щоб було видно розростання судинок у сітківці, він усе бачив у жовтих тонах. Він майже нічого вже не бачив, і лазерна терапія, на жаль, не змогла зупинити наступ хвороби. Уже після його смерті з’явилася краща лазерна терапія, а сьогодні є навіть ефективне лікування вологої макулярної дегенерації, яке в нашій Міжнародній літній школі 2008 року чудово презентував Райнер Шлінґеманн (Reiner Schlingemann), офтальмолог із АМС. Нові судини, які руйнують сітківу, ростуть під впливом молекули, що називається «vascular endothelial growth factor» — VEGF (судинний ендотеліальний фактор росту). Зараз розробили антитіла, такі як засіб авастин, що гальмують VEGF і запобігають утворенню нових судинок. Щоб зупинити процес, треба раз на місяць тонесенькою голкою вводити в око цю речовину. Розробили також схожий засіб спеціально для застосування в оці — люцентіс. Цей засіб стабілізує стан хвороби в майже 90 відсотків пацієнтів, а в третини навіть збільшує поле зору. Люцентіс складається з менших молекул, і тому за інформацією виробника викликає менше побічних ефектів у оці, ніж авастин. Але коштує він у тридцять разів дорожче. Авастин також ефективний, і поки не було порівняльного дослідження, яке б довело, що люцентіс справді кращий. Офтальмологічні відділення не могли собі дозволити дорогий препарат і продовжували прописувати авастин. Але згодом 2007 року адвокат одного-єдиного пацієнта звернувся до Нідерландської лікарської палати з вимогою затвердити лікування люцентісом, і було запущено клінічне дослідження. Через парламентський запит намагалися змусити провести незалежне дослідження щодо дієвості й побічних ефектів обох засобів. Таке дослідження проходить по всіх Нідерландах під керівництвом професора Шлінґеманна. Трьом сотням пацієнтів із макулярною дегенерацією сітківки протягом року один раз на місяць колють або люцентіс, або авастин. Крім того, зараз розробляють також інші методи терапії макулярної дегенерації. За короткий час волога макулярна дегенерація перетворилася з фатальної хвороби на цілком виліковне захворювання. І цей прорив вдався завдяки авастину, засобу, який спочатку розробляли як ліки проти раку кишківника. У медицині таке трапляється часто. Навіть якщо цілеспрямовано працюють над лікуванням певної хвороби, часто прорив приходить несподівано із зовсім іншого напрямку.