Ми — це наш мозок

Фрагмент ДНК як медикамент…

При генній терапії в клітину вводять маленькі фрагменти ДНК, що містять код певного білка. Клітина починає виробляти новий генний продукт, білок як медикамент. Ще донедавна ми вважали, що цей новий метод терапії, який тільки нещодавно почали експериментальним шляхом використовувати в клітинних культурах і на піддослідних тваринах, дуже далекий до клінічного застосування при захворюваннях нервової системи. Проте в офтальмології та при лікуванні хвороби Альцгеймера генну терапію вже сьогодні почали випробовувати на пацієнтах.

У минулі роки група Марка Тушинскі (Marc Tuszynski) із Сан-Дієго першою застосувала генну терапію хвороби Альцгеймера. Дослідники змушують клітини виробляти NGF, фактор росту нервів (nerve growth factor), як потенційні ліки. Ними лікують важливу для пам’яті ділянку, nucleus basalis Meynert (NBM, рис. 22) — базальне ядро Мейнерта. Клітини NBM знаходяться в основі мозку. Вони забезпечують вироблення хімічного трансмітера ацетилхоліну всією корою головного мозку. Ця хімічна речовина-посланець дуже важлива для пам’яті, оскільки активність клітин NBM з віком знижується, а при хворобі Альцгеймера драматично падає. Тушинскі першим показав, що за допомогою генної терапії NGF у старих макак-резусів можна відновити активність нейронів NBM. Для цього він спочатку взяв деякі клітини шкіри, так звані фібробласти, які розводив поза тілом. Далі ввів ген NGF у ці клітини і переніс їх у мозок старих макак ближче до базального ядра Мейнерта. У тілі макак-резусів ці клітини щонайменше рік виробляли NGF і допомагали клітинам NBM відновити активність.

Цю ж процедуру використали для лікування хворих на хворобу Альцгеймера. Для першого етапу нової терапії обрали вісім пацієнтів, які знаходилися на такій ранній стадії хвороби, що могли зрозуміти суть експерименту і дати свою формальну згоду на його проведення. На першому етапі експерименту, яка мала перевірити переносність нової терапії, спочатку поза тілом виростили культуру клітин шкіри пацієнтів. Фібробласти забезпечили геном NFG. Для цього як транспортний засіб використали вірус. Вірус настільки знешкодили, що він міг разом із геном NFG проникнути в клітину, але вже не міг розмножуватися, а отже, спричинити хворобу. Під час операції на мозку ці клітини шкіри, які виробляли NGF, були введені поблизу базального ядра Мейнерта. Для цього використовували стреотакт або, як його називає геронтолог Берт Кайцер (Bert Keizer), «мозковий том-том», навігаційний прилад, що дуже точно показує, в якому місці знаходиться у мозку кінчик голки.

У перших двох пацієнтів операція пройшла не дуже добре. Як це зазвичай буває при операціях зі стереотактом, їм не робили наркоз. Хоча їм дали заспокійливі ліки, вони ворушилися в момент введення клітин, і це викликало мозкову кровотечу та односторонній параліч. В одного пацієнта параліч минув, проте інший помер через п’ять місяців після операції від легеневої емболії і зупинки серця, тобто ускладнень, не пов’язаних з операцією чи генною терапією. Наступним пацієнтам клітини вводили під повним наркозом. Таким чином виключили ймовірність того, що вони ворухнуться і знову будуть такого роду проблеми. Томограма показала, що після операції активність кори головного мозку збільшилася. Стверджують, що пам’ять пацієнтів із хворобою Альцгеймера, які пройшли генну терапію, стала погіршуватися вдвічі повільніше, ніж у тих, кого не лікували цим методом.