Ми — це наш мозок

X. Аутизм

«А що саме ти малюєш?» — зацікавлено запитав я.

Він відповів: «Число Пі».

У Деніела Таммета синдром Асперґера, одна з форм аутизму, яка супроводжується високим рівнем інтелекту, до того ж він савант (геній): у нього надзвичайний талант до рахування і мов. 2004 року за п’ять годин і дев’ять хвилин він напам’ять без жодної помилки назвав 22 514 знаків після коми в числі Пі, поставивши світовий рекорд. Він вивчив числовий ряд за три місяці. Багато аутистів мислять переважно образами. У Таммета також є ця властивість, яку називають синестезією. Так, наприклад, середу 31 січня 1979, день свого народження, він бачить у синьому кольорі. Його книга називається «Одина­дцять — дружнє число, а п’ятірка — гучна. Геніальний аутист розповідає про свій світ». Для нього букви і числа мають певний колір. Числа він бачить не тільки в кольорі, але й різного розміру та форми, а кожне просте число до 9973 може впізнати за його кристалічною формою. Під час виходу нідерландського перекладу його книги я провів з ним декілька днів у роз’їздах. Таммет гордо розповів мені, що зараз він ще й малює. «А що саме ти малюєш?» — зацікавлено запитав я. Він відповів: «Число Пі». Ряди цифр після коми в числі Пі він бачить як гірський краєвид. Синестезія базується на продуктивних нервових зв’язках між різними ділянками кори головного мозку. Таким чином кора головного мозку, яка зазвичай відповідає за зір, отримує також інформацію про обчислювальну активність в інших ділянках. Складні обрахунки раптом стають можливими, якщо перетворити їх в образи. Також Таммет може всього за один тиждень вивчити нову іноземну мову, наприклад дуже складну ісландську. Це незвичайне поєднання. Та є ще одна річ, яка робить Деніела Таммета справді унікальним савантом: його соціальні здібності, зазвичай майже відсутні в людей з таким синдромом. У книзі він зміг надзвичайно проникливо передати своє самотнє дитинство, те, як сильно він хотів мати друзів і наскільки сильно його інакшість ізолювала його. А також свої численні страхи, з якими в дитинстві боровся, думаючи про числа, адже саме в числах він бачить єдиних вірних друзів. Він розповів про свою нав’язливу потребу в порядку і регулярності, яка ніколи не покидала його. Наприклад, щодня він зважує собі рівно 45 грамів каші й у той саме час щодня випиває своє горнятко чаю, інакше на нього знову нападуть усякі страхи. Досі ніхто ще не зміг так переконливо описати всі ці ознаки синдрому Асперґера.

Його книга захоплює як особиста зворушлива історія про те, від чого довелося відмовитися дитині з такими дарами, яким кам’янистим був її шлях і як їй вдалося крок за кроком подолати свою соціальну неповноцінність, щоб зрештою стати самостійним дорослим чоловіком. Таммет заробляє собі на життя, навчаючи іноземних мов через інтернет. Аутистам значно легше спілкуватися через інтернет, ніж віч-на-віч.

Натхненний савантом Кімом Піком, Дастін Гофман зворушливо зобразив проблеми аутистів у фільмі «Людина дощу» («Rainman»). Для Деніела Таммета зустріч із своїм колегою-савантом Піком стала кульмінацією життя. По дорозі на цю зустріч у рамках документального фільму ВВС він, точнісінько як Реймонд, намагався, рахуючи карти, виграти трохи грошей у Блек Джек у Лас-Вегасі. Звісно, спершу він програвав значні суми, поки не поклався на інтуїцію. Тоді він почав приймати правильні рішення і вигравав кожну ставку. Після документальної програми ВВС Деніел Таммет став відомим як «Людина мозку» (Brainman), і це дійсно відповідає його дивовижним когнітивним здібностям, хоча залишає поза увагою його справжню унікальність, яка полягає в тому, що він із розумінням і мужністю подолав свої численні обмеження і став надзвичайно симпатичним соціально інтегрованим савантом.

Читаючи книгу Таммета, постійно стикаєшся з розмитими межами між нормальністю та психічною акцентуацією і ставиш собі запитання, наскільки саванти споріднені з геніями, на яких ніколи не чіпляли ярлик Асперґера або саванта. У Пікассо були значні проблеми з вивчанням читання, письма і рахування. В Ейнштейна була затримка розвитку, а в складних проблемах фізики він використовував мислення образами. Межа між психічною акцентуацією і великим талантом часто тонша за волосину і дуже залежить від ставлення оточення.