Ми — це наш мозок

Якщо інформація потрапляє в кору головного мозку

незвичайним шляхом, то пацієнт цього не усвідомлює.

Синдром «чужої руки» показує, що для самоусвідомлення необхідна гарна комунікація між лівою і правою півкулями мозку. Такий синдром може з’явитися при пошкодженні мозолистого тіла (corpus callosum, рис. 2), масивного волокнистого з’єднання між лівою і правою півкулями. Як останню спробу забезпечити більш-менш терпиме життя пацієнтам, у яких епілептичні напади впливають на весь мозок, у деяких випадках операційно розділяють мозолисте тіло. Після такої операції пацієнти й справді мають дві окремі свідомості. Нобелівський лауреат Роджер Сперрі (Roger Sperry) виявив, що в таких хворих одна половина мозку не усвідомлює того, що вони бачать іншою половиною. В одному досліді такий пацієнт міг описувати тільки ті картинки, які досягали лівої півкулі, бо мовні здатності розташовані в лівій частині мозку. А от картинки, що надходили в праву частину мозку, пацієнт очевидно не усвідомлював. Проте коли його просили лівою рукою, якою керує права півкуля, вибрати зображення, яке саме показали правій півкулі, то він прекрасно з цим справлявся. Тобто на підсвідомому рівні він отримував інформацію. Після цього ліва півкуля вбудовувала ціле у «логічну» історію, в якій поєднувалася інформація з обох півкуль. Таким чином виникали цілком логічні для пацієнта, а для його оточення геть незрозумілі взаємозв’язки. Коли пацієнт у правій півкулі мозку отримував переданий у текстовій формі наказ встати і йти геть, то він виконував його. Коли його питали, чому він це робить, той не відповідав: «Бо мені щойно наказали». Бо він цього не усвідомлював. Тож він вигадував привід для такої поведінки: «Піду візьму собі шоколадку».

Пацієнти-неглекти часто дуже винахідливо вигадують «вірогідні» пояснення для ситуації, в якій вони опинилися. Наприклад, один паралізований казав таке: «Я б з радістю встав, але лікар не велів» (див. розділ VIII.1). Зрештою, фантазії неглекта йдуть за певним загальним принципом. Якщо мозок не отримує правильної інформації в звичному місці, то там активізується кора головного мозку, щоб заповнити прогалину. Тоді у хворого складається враження, що він дійсно отримує інформацію (див. розділ ХІ.4). Це явище виникає також тоді, коли слух постачає недостатню кількість інформації, і людина постійно чує пісеньки; коли при поганій видимості в сутінках додумує зображення, або коли пам’ять підіпсована алкоголем, а людина вигадує події, переконана, що так і було, чи коли після ампутації кінцівок відчуває фантомні болі (див. розділ ХІ.4). Кожна функція мозку має свою локальну систему, яка дає можливість усвідомлювати (рис. 19). Унаслідок різної локалізації зростання активності в ділянках кори головного мозку при недостатку візуальної інформації люди «бачать» неіснуючі речі, а при бракові акустичної — «чують» пісеньки.

Наскільки важливо для усвідомлення, щоб інформація потрапляла до правильної частини кори правильним шляхом, доводить феномен так званого «сліпобачення» (blindsight). Довгий час вважали, що дефект первинної мозкової кори (рис. 19) викликає повну сліпоту контралатерального поля зору. Коли людей з таким пошкодженням просили вгадати, де в їхньому сліпому полі зору знаходиться цятка світла, виявилося, що вони таки бачать її. Явище, коли людина бачить, але не усвідомлює цього, називається «сліпобаченням першого типу» або «attention-blindsight» (сліпобачення уважності). Припускали, що таку форму бачення уможливлює інформація, яка надходить у субкортикальні ділянки. За допомогою нового методу візуалізації (дифузійно-тензорної візуалізації), яка дозволяє побачити шляхи нервів, вдалося довести те, що в пацієнтів, які страждають на цю форму сліпобачення, інформація таки надходить в одну ділянку мозкової кори, де переробляються візуальні враження, але потрапляє вона туди незвичайним шляхом. Отже, хоча інформація надходить у частину мозкової кори, де вона зазвичай розпізнається, пацієнт із сліпобаченням очевидно не усвідомлює її, оскільки потрапляє вона туди незвичним шляхом. Цей механізм пояснює також, чому пацієнти-неглекти можуть щось побачити, але не усвідомити цього. Адже через інсульт інформаціє надходить у кортекс іншим шляхом.