Ми — це наш мозок

У серця тих, хто невірний, ми вселимо жах за те,

що поруч з Богом вони поставили тих,

кому він давав повноваження. Їх пристановище — вогонь.

Жахлива доля тих, хто чинить несправедливість.

Коран 3:151

Якби сьогодні людина слідувала за вченням Старого Завіту,

то стала б злочинцем. Якби вона точно слідувала за вченням

Нового Завіту, то стала б божевільною.

Роберт Дж. Інґерсолл (1833—1899)

Що ж, я вірю, що є той, хто за всіма

нами наглядає. Але це, на жаль, уряд.

Вуді Аллен

Християнська традиція, як і кожна релігія, завжди подавала себе як релігію свободи і гуманності. І справді, протестанти та інші віруючі в роки Другої світової війни з гідною подиву мужністю заступалися за євреїв, котрим довелося переховуватися, крім того, вони займають перші місця у списку тих, хто приймає на виховання чужих дітей. Проте гуманність, витривалість і мужність, безумовно, не є прерогативою тільки віруючих, а трапляються також серед соціалістів, комуністів і атеїстів. До того ж часто навіть добрі наміри віруючих призводять до небажаних результатів. Тож чи стала б людина кращою без релігії? На мою думку, так. І на підтвердження хочу навести декілька прикладів. Християнство, як і інші релігії, знову і знову негуманним чином позбавляло свободи багатьох людей, і навіть в ім’я «миру Божого» відбирало в них життя. Старий Завіт кишить убивствами, а це може викликати наслідування. Психологічні експерименти показали, що читання біблійного тексту, в якому Бог санкціонує вбивство, однозначно збільшує агресивність. Звичайно, тільки у віруючих. І Новий Завіт не проходить безслідно. Після того як народ вирішив, що розіп’яти слід Христа, а Пилат умив руки на знак своєї невинності, в Євангелії від Матвія 27:25 написано: «Кров його на нас і на наших дітях». Це було узаконенням християнського антисемітизму і принесло дискримінацію, переслідування та смерть багатьом євреям. Так само і речення: «Не мир я прийшов принести на землю, а меч» (Мат. 10:34) звучить зовсім не миролюбно. Папа Іван Павло ІІ з великими ваганнями вибачився за хрестові походи та переслідування євреїв. І було б не надмірною розкішшю для католицької церкви публічно засудити мовчання Папи Пія ХІІ щодо Голокосту, про який він був добре поінформований. Крім того, ще досі чекають на вибачення католицької церкви за інквізицію та причетність церкви до торгівлі рабами, яка і стала джерелом неймовірного багатства Нідерландів. Те саме стосується дискримінації жінок, гомосексуалістів і транссексуалів, заборони на протизаплідні засоби, яка призводить до животіння у злиднях мільйонів людей у Південній Америці та інфікування СНІДом в Африці. 2005 року від СНІДу померли три мільйони людей, а п’ять мільйонів заразилися ВІЛ. А що робить католицька церква? Проклинає використання презервативів. «Презервативи в 15—20 % випадків непридатні для боротьби проти СНІДу і будуть тільки поширювати аморальність», — стверджував 2004 року папський радник з питань сім’ї кардинал Лопез Трухільйо, як ми припускаємо, напевне, не з власного досвіду. Всупереч статистиці, 2009 року Папа Бенедикт заявив, що при застосуванні презервативів СНІД в Африці тільки зросте. У минулі роки можна було спостерігати, якими структурними і всеохопними були випадки сексуальних домагань до дітей з боку католицьких священиків у світі. Церква робила вигляд, що для неї це новина. «Нам було невідомо про це», — так безбарвно прокоментував явище нідерландський кардинал Сімоніс. Звичайно, всі давно знали про це. Кажуть, якось у Швейцарії Альфред Хічкок, побачивши, як священик кладе руку на плече хлопчика в розмові з ним, з вікна автомобіля вигукнув: «Тікай, малий! Тікай щодуху!» І, здається, немає сенсу чекати на рятівне слово Папи в питаннях сексуальних домагань у церкві. «Власне кажучи, чому ми повинні отримувати від Папи поради стосовно сексу? Навіть якби він і розумівся на цьому, то йому ж не можна на цьому розумітися», — сказав колись Джордж Бернард Шоу.

Звісно, такі закиди не стосуються лише однієї релігії. Бо кожна релігія має свій фундаменталізм, застарілі уявлення, які в наш час вознесли до рівня істин і намагаються нав’язати іншим. Релігійно натхненна агресія також не прив’язана до екстремістів якоїсь певної релігії, як це, наприклад, довели 169 вбитих, що числяться на сумлінні правого християнського екстреміста Тімоті МакВея, «бомбіста із Оклахоми», який підірвав урядову споруду, або вбивство в Ізраелі правим сіоністом, расистом доктором Барухом Ґольдштейном 29 мусульман у Печері Патріархів у Хервоні, або руйнування веж-­близнюків Twin Towers 11 вересня 2001 року. І цей список можна продовжувати без кінця.

Також в історії людства неодноразово траплялося принесення в жертву богам дітей. Багато жорстоких прикладів цього відомо в історії Мексики. 2007 року неподалік від Мехіко виявили гробницю з 24 дитячими скелетами у віці від 5 до 15 років, всі в похованні акуратно покладені обличчям на схід. У період між 950 і 1150 роком тольтеки шляхом перерізання горла пожертвували їх богові дощу Тлалоку. І таке траплялося не лише в давні часи. Навіть сьогодні в Нідерландах ортодоксальні протестанти «bevindelijk Gereformeerden» (рух «переконаних реформаторів») з Біблією у руках приносять дитячі жертви, відмовляючись робити своїм дітям щеплення від поліомієліту, скарлатини, свинки і менінгіту. У Біблії нічого не сказано про щеплення, та все одно їм здається, що це переступ проти Божого провидіння. Свідки Єгови також, поневолені своєю церквою і вірою, не сміють робити переливання крові навіть своїй смертельно хворій дитині. А якщо в дитини виникають тяжкі ускладнення, то, звичайно ж, такий був намір Бога. Суддя Аніта Леезер-Гассан (Anita Leeser-Gassan), виходячи на пенсію, розповіла, наскільки вдячними в таких випадках були батьки, коли, переговоривши з лікарем, суддя постановляла все таки дозволити зробити дитині переливання крові. У своїх вчинках свідки Єгови посилаються на Новий Завіт, Діяння Апостолів 15:28, де сказано: «Подобалось бо Святому Духові й нам ніякого більше не складати на вас тягару, крім цього необхідного: стримуватися від (…) крови (…) та розпусти». Але чому вони вирішили, що 2000 років тому під словом «кров» мали на увазі «переливання крові»? Жінки свідків Єгови ризикують померти під час пологів у шість разів більше, ніж інші жінки. То хіба не жахливо, що на основі дуже сумнівної інтерпретації цього місця забороняють таке важливе й рятівне для життя медичне втручання?

Що стосується ісламу, то як приклади дій, які узаконює ця релігія, можемо згадати кровну помсту, терористів-смертників, які підривають невинних людей, відсікання правої руки, відрубування голови заручникам і людям, які перейшли до інших релігій. У липні 2007 року в Ірані за подружню зраду вкаменували чоловіка. Місцевий суддя першим кинув камінь. А ще слід згадати знущання з жінок, серед іншого обрізання клітора, каліцтво, від якого ще й сьогодні щороку вмирає багато молодих дівчат. Ця процедура досі руйнує життя багатьох жінок. У Судані через обрізання проходять майже 90 відсотків дівчаток у віці до 10 років, а в цілому світі згідно зі звітом ВООЗ 2006 року таким чином було покалічено 100 мільйонів дівчаток і жінок. Точніше кажучи, Коран не пропагує таку операцію; крім того, в Єгипті обрізання роблять навіть багатьом християнським жінкам. Проте обрізання клітора зустрічається винятково в ісламському світі, ультра-консервативне духовенство дуже його підтримує — і навіть пояснює, чому саме. Єгипетський книжник Юсуф-ель-Бадрі з Каїра вважає, що обрізання жінок зняло б багато проблем на Заході: «Західних жінок не обрізають, і погляньте, що виходить від цього: суспільство нестриманості. Жінки вічно хочуть сексу. Понад 70 відсотків дітей народжуються байстрятами. У більшості єгипетських жінок клітор більше трьох сантиметрів. Їх треба обрізати, щоб вони опанували свої почуття і сексуальні апетити. Інакше вони будуть постійно збуджуватися і розстроюватися, бо не зможуть задовольнити своїх бажань». Наслідки обрізання клітора такі страшні, що волосся стає дибки. Починаються проблеми з менструаціями, сечовипусканням і статевими зносинами, які стають болючими, як тортури. В Африці майже половина новонароджених в обрізаних жінок помирає в процесі пологів або відразу після них. У матерів під час пологів часто відкриваються сильні кровотечі.

На жаль, релігійність не поєднується ні з умінням ставити все під сумнів, ні з почуттям гумору. У всій Біблії не знайдеш жодного жарту. За найменшої нагоди ісламські правителі організовують народний гнів. У вересні 2006 року данська газета «Jyllands-Posten» надрукувала дванадцять дотепних карикатур на екстремістські висловлювання в ісламі: біля воріт раю терористи-самогубці чують, що слід негайно зупинитися, бо в раю закінчилися обіцяні діви-гурії. Карикатури викликали лють у данських мусульман, і незабаром після цього по деяких організаційних заходах їхньої спільноти мусульмани близького Сходу вийшли на вулиці. У Йорданії та інших місцях Близького Сходу з полиць магазинів прибрали всі данські товари. Брати-мусульмани, Сирія, ісламський джихад, міністри внутрішніх справ арабських країн та члени Ісламського Співробітництва робили вигляд, нібито самі вони є взірцем толерантності до інших релігій, і вимагали вибачень. Після цього головний редактор газети попросив вибачення, якщо зображення образило мусульман. Але це ніяк не заспокоїло їхній дух. Цілі натовпи людей вийшли на вулиці, і декому довелося накласти життям за ті карикатури. 2006 року на виступі в університеті Реґенсбурґа Папа Бенедикт ХVI процитував один агресивний релігійний текст Мухаммеда. Після цього, щоб показати свою миролюбність, ісламські фундаменталісти на західному березі Йордану спалили християнські церкви, а в Сомалі вбили італійську черницю Леонеллу Сґорбатті. Схоже, що в таких випадках ісламський світ ще не дозрів до інтелектуальних дебатів.

Такі екстремістські організації, як Талібан в Афганістані, Хамас на палестинських територіях і Хезболла в Лівані швидко здобувають популярність і стають дедалі сильнішими. І знову слід звернути увагу, що це не є винятково мусульманською проблемою. Християнські фундаменталісти в США зі своїм фанатичним рухом «Pro-Life» («За життя»), антидарвіністськими поглядами та гомофобією стали дуже помітними в часи президентства Бушів. Те саме стосується крайнього правого юдейського крила в Ізраїлі. Поки що релігії у світі продовжують пожинати свою криваву безглузду данину. Дуже шкода, адже не потрібно навертати в релігію дітей. Краще би вони використовували свою духовність у мистецтві, науках, екології або просто допомагали полегшити життя іншим, менш щасливим людям.