рос. Играть в молчанку
Ухилятися від відвертої розмови; відмовчуватися.
«Раніше, бувало, сердив його чужий талан, і варто було йому тільки дізнатися, що комусь пощастило, як відразу починав він гнівитися і «грати у мовчанку»: бувало, за цілий день від нього не почуєш ані слова». (В. М. Саянов. «Небо і земля»)