Сонети

Я — мов багач, що може в кожну мить

Свої скарби заховані відкрити,

Та оглядать не часто їх спішить,

Щоб тим блаженства вістря не тупити.

Великих свят на рік приходить раз

Для нас пора і радісна, й врочиста,

І ми в разках коштовного намиста

Не дуже часто бачимо алмаз.

Нехай скриває дорогу перлину

Від мене днів безжальна пелена,

Та скільки радощів, як на хвилину

Мені мій скарб відкриє враз вона!

Тебе побачивши, від щастя млію,

Нема тебе — я бережу надію.