Сонети

Згасання вроди дзеркало покаже,

Годинник — час, який марнуєш ти.

А мисль твоя, що на папері ляже,

Твій слід колись поможе віднайти.

Відбита зморшка в дзеркалі правдивім

До дум невтішних спонукає нас,

Відмірений годинником зрадливим

Летить у вічність невблаганний час.

Все те, що може пам’ять розгубити,

Цим білим аркушам віддай на схов.

Нехай живуть твойого мозку діти,

Красу душі відновлюючи знов.

Що більш читатимені рядки забуті,

То більше зможеш мудрощів збагнути.