Сонети

Як я помру, ти довго не тужи, —

Замовкне дзвін, і ти забудь про мене,

Коли на хробаків це світло денне

І ниций світ зміняю на чужий.

Читаючи оці слова кохання,

Руки не згадуй, що писала їх.

Щоб я тобі не завдавав страждання,

Похорони мене в думках своїх.

Коли очей моїх зімкнуться віки,

Ти не повторюй більш моє ім’я.

Разом із подихом моїм навіки

Нехай погасне і любов твоя.

Я хочу, щоб після відходу мого

Ти не зазнала осуду людського.