126

Крилатий хлопче, що в руках затис

Мірило часу і разючий спис,

В ущербі ти ростеш. З твоєї ж волі

Ми любим, в’янемо і мрем поволі.

Але Природа, владарка руїн,

Гальмує твій і завертає плин.

Вона тебе трима лише для того,

Щоб Час губить, глумитися із нього.

Але тремти — бо для забави ти,

Вона не владна вік тебе нести;

Надійде час — не сподівайсь пощади:

Віддасть тебе свого спокою ради.

Загрузка...