Крилатий хлопче, що в руках затис
Мірило часу і разючий спис,
В ущербі ти ростеш. З твоєї ж волі
Ми любим, в’янемо і мрем поволі.
Але Природа, владарка руїн,
Гальмує твій і завертає плин.
Вона тебе трима лише для того,
Щоб Час губить, глумитися із нього.
Але тремти — бо для забави ти,
Вона не владна вік тебе нести;
Надійде час — не сподівайсь пощади:
Віддасть тебе свого спокою ради.