Сонети

Так часто музою тебе я звав,

Ім’ям твоїм звеличуючи слово,

Що всі творці сонетів і октав

Твого ім’я запрагнули раптово.

Твій зір до співу спонука й німих.

До злету в небо — глупоту безкрилу,

Твоя краса в слова вдихає силу

І грацію подвоює у них.

Пишаюсь я своїм служінням слову,

Бо не намарне докладав зусиль:

Чужим рядкам ти виправляєш стиль,

Зате моїм ти правиш за основу.

Поезії ти чисте джерело,

Що сил мені, невігласу, дало.