Сонети

Якщо не любиш, кинь мене сьогодні,

Коли зреклись і люди, і господь.

Віддай на муки в пеклові безодні,

Лиш як остання втрата не приходь.

Не завдавай іще мені страждання,

Як душу знов посяде супокій,

Нехай не йде по ночі грозовій

Холодне, хмуре й дощове світання.

Покинь мене, лиш не в останню мить,

Коли зігнуся від дрібних утрат я.

Покинь тепер, щоб міг я пережить

Удар оцей, страшніший від розп’яття.

Тоді тягар усіх дрібніших втрат

Покажеться мізернішим стократ.