Сонети

Нехай ганьблять, — не маєш в тім провини, —

Постійно в парі врода й поговір.

Так ворон чорний в чистім небі лине,

Та неба не бруднить крилом, повір.

Обмови ті — засвідчення чесноти

Твоєї чистої душі. Отак

До квітки ніжної плазує потай

Подібний лиходійствами хробак.

Хай в щит чеснот твоїх розбито стріли

І юних днів спокуса відійшла,

Та правда й чистота твоя зустріли

Не всі атаки підступу і зла.

А блиску не сягли б твого ці плями, —

Ти володіла б усіма серцями.