Сонети

По зорях я гадати не бажаю,

Хай знана астрономія мені,

Я не скажу, чи бути урожаю,

Чи голоду, пожежам і війні.

Я й за хвилину наперед не бачу

Ні бур, ані морозів, ні відлиг,

Царям не врочу успіхів, невдачі,

Що в знаках неба сховані від них.

Та я одне пророчу безпомильно,

З очей-зірок твоїх читаю те:

Квіт правди і краси цвістиме спільно.

Як по тобі нащадок твій зросте.

Коли ж на світі не залишиш сина,

Загине правда і краса загине.