Сонети

Як доступитися мені спокою,

Коли важка утома не мине?

Турботи дня і по ноча́х зі мною —

І ніч і день пригнічують мене.

Вони, чужі взаємно, тиснуть руки

І, помирившись, проти мене йдуть:

В роботі день не дав мені й дихнуть,

А ніч вбива трутизною розлуки.

Із лестощів брехав я без кінця,

Що день на тебе чарами похожий,

А темну ніч у пітьмі зловорожій

До милого порівнював лиця.

Та день щодня поглиблює розпуку,

А ніч щоніч приносить більшу муку.