Сонети

Скажи, що ваду у мені знайшла ти,

Того і зрада виникла твоя.

Назви мене калікою, — і я

Весь вік прилюдно буду шкутильгати.

Так! Ти не зможеш привинить мені

Всього, що сам сказать на себе можу:

Лжемовців суд, низотну лжу ворожу —

Я все прийму. Й не викажу, о ні,

Я тайнощів знайомості близької

Ні словом, ані поглядом німим,

Ні навіть скритим помислом, щоб тим

Тобі, кохана, шкоди не накоїв.

Я сам себе топтатиму в багні,

Бо нелюб твій — ненавистен мені.