Сонети

Авжеж, волити волі всі ми вільні, —

То ж Вілля мати серцеві не гріх.

Нехай же вічно буде тільки Вілль в нім

Додачею до всіх волінь твоїх.

Чи ти, чиїх волінь безмежна сила,

Не вволиш волі — хай волає Вілль?

Чи, може, іншим серця ти вділила

І вільно Вілля витиснуть відтіль?

Безмежне море до свого привілля

Прийма й дощі в солоне лоно хвиль.

Тож будь і ти прихильніша до Вілля

І власну волю увелич на «Вілль».

Не відмовляй мені і серцем смілим

Вінчай усі свої воління Віллем!