Сонети

В оправі правди й чистоти ясної

Для нас краса привабніша стократ.

Так ми ще більше любимо весною

Красу троянд за їхній аромат.

Червиві квіти, як троянди, ніжні,

Вони і квітнуть у садах одних,

Те саме листя й колючки на них.

Ті ж пелюстки рожеві й білосніжні.

Та жити їм, не знаючи весни,

І непривітаним на пні померти.

Ну й що трояндам смерть? Адже вони

Живуть у пахощах і після смерті.

Отак і з тебе, цвіте юнаків,

Есенцію в віках лишив мій спів.