Сонети

Мій зір із серцем підписав папір

На подання взаємодопомоги,

Коли без тебе голодує зір

Або страждає серце від знемоги.

Як зір ласу́є образом твоїм,

То пригоща́ й союзника обідом.

Щоб любі мрії розділить з сусідом,

І серце зве союзника в свій дім.

Притулок твій — моя уява й груди:

Нема тебе — і все-таки ти в них,

Адже з думок ти не втечеш нікуди, —

Думки в мені, як ти в думках моїх.

А думи сплять — ти в сни ідеш урочі,

Щоб чарувать мої і серце, й очі.