131

Ти деспотична, з серцем кам’яним,

Як всі красуні, пишні й гордовиті,

Бо знаєш добре — ти мій скарб, і ним

Я дорожу понад усе на світі.

Та що мені обмови й поговір!

Що ти смуглява — й слухати не стану.

Нехай! Та серцю я скажу: не вір

Чужим очам, заведеним в оману.

Щоб впевнити себе і очі ті,

Щоб і своїм очам не йняти віри,

Я ладен присягнути на хресті,

Що сніг темніший від твоєї шкіри.

Та не смугляве милої чоло,

А чорні вчинки — лиха джерело.

Загрузка...