Сонети

Я на твоїм лиці не бачив гриму,

Тому не знає фальшу мій сонет.

Краси твоєї не затисне в риму

Рядків найкращих ні один поет.

Тож хай сама нам неосяжна врода

Зведеться в величі на повен зріст,

Запевнивши: слова — убогий вміст

Для чар, що нам явила їх природа.

Німотство ганиш ти? Зате хвали

Та слави годен я в науку іншим,

Які безжально недолугим віршем

Красу живцем до ями потягли.

В одному оці маєш більш ти вроди,

Ніж двох твоїх співців хвалебні оди.