Сонети

Хай криє Бог, що дав мене в раби,

Щоб я посмів твого жадати звіту.

Чинить контроль тобі. Що хоч роби, —

Покірний раб не має права сміти.

Я знову ждатиму без нарікань,

І не наближусь без твого наказу, —

Моє терпіння, звичне до страждань,

Знесе ганьбу, забувши про образу.

Де хочеш будь, на власний розсуд дій:

Свого ж дозвілля владарка сама ти,

І власний злочин лиш тобі одній

Дано засуджувати чи прощати.

Я ждатиму, хоч пекло в тім жданні:

Твої гріхи судити не мені.