Домовлятися завжди. Як досягати максимуму в будь-яких переговорах

25. Не все те золото, що блищить, або Як не піддаватись на залякування

Чому корпорації витрачають такі великі суми на облаштування своєї території?

Вони розташовуються в палацах зі скла, у центрі міста в найдорожчій будівлі, яку їм вдається знайти, або на просторах віддалених передмість, в оточенні красивих клумб і садів. Великі колони на вході здіймаються аж до неба, дивовижні мармурові сходи ведуть на другий поверх, всюди фонтани і водоспади; масивні меблі з темного дерева розставлені, наче фортеці серед рівнини. Єдине, чого не вистачає, — фанфар, які сповіщають про приїзд керівника компанії.

Групки людей збираються біля швидкісних ліфтів, двері яких легко відчиняються і зачинаються, щоб впустити чи випустити чергових пасажирів. У реєстратурі вас зустрічають секретарі бездоганного зовнішнього вигляду, яких обирають на основі їхніх посмішок, роботи стоматолога і здатності добре переносити нудьгу. Поруч стоять охоронці з навушниками, які, незважаючи на свій грізний вигляд, нічого не роблять. На своєму посту вони схожі на морських піхотинців, яким більше нічим зайнятися після останньої війни. Телефони на їхньому підприємстві дзвонять тихо, і слухавку знімають з маніакальною точністю після другого дзвінка.

Коли ви прибуваєте на зустріч, до вас ставляться так, наче ви посилка, яка може загубитися. Щоб на території підприємства вас не застала криза ідентичності, вам видадуть перепустку, у якій і вам, і всім, хто цікавитиметься, буде сказано, хто ви. Якщо ж вони вирішили ні в чому себе не обмежувати, то сфотографують вас нашвидкуруч, зроблять пластиковий бейдж і прикріплять його вам на грудях, після чого ви станете схожими на іммігрантів на острові Елліс[14] у 1920-х рр. (і почуватиметеся відповідно). Куди б ви не пішли, вас супроводжуватиме ввічливий молодший клерк (або здоровань зі служби охорони).