Точка обману

110

Атака почалася без попередження. У південно-західній частині неба низько над водою з’явився зловісний силует штурмового гелікоптера. Наче гігантська оса, він накинувся на «Гою». Рейчел ані миті не сумнівалася, що це таке і чому воно тут.

У темряві ночі пролунала черга — то з носа вертушки вирвалася злива куль і вгризлася в палубу «Гої», прокресливши лінію на кормі. Рейчел пірнула під укриття, але надто пізно: руку пронизав пекучий біль — то куля чиркнула її, не зачепивши кістку. Жінка сильно ударилася об палубу, покотилася й опинилась за прозорою бульбашкою носової частини батискафа «Тритон».

Над судном, оглушливо гуркочучи лопатями, промайнув вертоліт. Шум поволі вщух і перетворився на зловісне шипіння: машина пронеслася над поверхнею океану і, заклавши віраж, почала робити поворот на другий наліт.

Рейчел, трясучись від страху на палубі, затиснула руку й обернулася до Коркі та Толланда. Сховавшись від куль за господарською надбудовою, вони тепер спиналися, похитуючись і з жахом вдивляючись у небо. Рейчел насилу стала навколішки. Здавалося, що раптом увесь світ почав рухатися у сповільненому темпі, як у кіно.

Скоцюрбившись за носовою частиною батискафа, Рейчел з жахом поглянула на єдиний засіб порятунку — гелікоптер берегової охорони. Ксавія вже сіла в кабіну, несамовито махаючи іншим теж сідати в машину. Рейчел побачила також, як пілот кинувся до кабіни і почав шалено смикати важелі. Лопаті почали обертатися… Але якось повільно-повільно…

Надто повільно.

Швидше!

Рейчел відчула, що вже звелася на ноги, приготувалася бігти, на мить завагавшись: чи встигне перебігти через палубу, поки ворожий гелікоптер не зробить другий захід на ціль? Вона почула, як ззаду Коркі та Толланд теж кинулися за нею до вертольота. Нумо, мерщій!

Але тут вона побачила дещо.

За сотню ярдів від них із порожнечі неба з’явився тонкий, як олівець, скісний промінь яскраво-червоного світла і занишпорив по палубі «Гої». А потім, знайшовши собі мішень, зупинився на борту вертольота берегової охорони.

Ця картина промайнула в її свідомості буквально за якусь мить. І в ту страшну хвилю Рейчел здалося, наче всі рухи на палубі розпалися на окремі блоки. Там Толланд і Коркі. Вони чимдуж біжать до неї. Там Ксавія — вона несамовито махає їм рукою. І чіткий лазерний промінь, що ножем розпанахує нічну темряву.

Надто пізно.

Рейчел крутнулася, обернувшись до Толланда й Коркі, які щосили бігли до вертольота. Розкинувши руки, вона мотнулася їм назустріч, щоб не пустити до гелікоптера. Коли вона зіштовхнулася з ними, їй здалося, що на неї налетіла електричка, — вони впали на палубу безладним плетивом рук та ніг.

На відстані зблиснув сліпучий білий вогонь. З жахом дивилася Рейчел, як струмінь вихлопних газів пішов слід у слід за лазерним променем — просто до вертольота берегової охорони.

Коли ракета «хелфаєр» влучила у вертоліт, той розлетівся на шматки, наче дитяча іграшка.

Над палубою пронеслася гаряча вибухова хвиля, і дощем посипалися уламки, що палали. Охоплений вогнем скелет вертольота впав назад на хвіст, гойднувся — і гепнувся в море, вибухнувши хмарою пари.

Рейчел заплющила очі. У неї перехопило подих. Вона чула, як закричав Толланд, як сичали і булькотіли уламки гелікоптера, занурюючись у воду, де їх швидко підхопила сильна течія і понесла геть від судна. А потім відчула, як сильні чоловічі руки намагаються підняти її. Але вона не могла.

Загинули пілот і Ксавія.

Тепер настала їхня черга.