Точка обману

81

Стоячи біля робочого столу Йоланди Коул у студії Ей-бі-сі і набираючи номер телефону довідкової служби, Габріель Еш відчувала приплив надії.

Якщо підтвердиться підозра, яку щойно висловив Секстон, то може статися неймовірне. НАСА бреше про супутник-сканер? Габріель бачила ту пресконференцію. Їй теж багато що здалося дивним, але вона швидко забула про це. Адже кілька тижнів тому цей супутник не мав ніякого значення. Лише сьогодні увечері він раптово привернув до себе загальну увагу.

А зараз Секстонові потрібна закрита інформація, причому терміново. І одержати її він розраховував від інформатора Габріелі. Асистентка пообіцяла босу докласти всіх зусиль, проте суть проблеми полягала в тому, що цим інформатором була сама Марджорі Тенч. Зараз, зрозуміло, допомоги від неї чекати не доводилося. Отже, слід було здобувати інформацію іншим шляхом.

— Телефонна довідкова служба, — пролунав голос у слухавці.

Габріель назвала ім’я. За кілька секунд телефоністка дала номери трьох Крісів Гарперів, що мешкали у Вашингтоні. Габріель набрала кожний із номерів.

Перший належав юридичній фірмі. За другим ніхто не брав слухавку. За третім номером відповіла жінка:

— Квартира Гарперів.

— Місіс Гарпер? — Габріель постаралася говорити якомога ввічливіше. — Сподіваюся, я вас не розбудила?

— Господи, звичайно, ні! Хіба ж сьогодні хто-небудь зможе заснути? — Судячи з голосу, вона була у захваті. Було чути, що в кімнаті працює телевізор. Розповідали про метеорит. — Наскільки я розумію, вам потрібен Кріс?

Серце Габріелі прискорено забилося.

— Так.

— Боюсь, удома його немає. Рвонув на роботу, щойно закінчився виступ президента. — Жінка стиха розсміялася. — Сумніваюся, правда, що там у них хтось збирається працювати. Швидше за все, святкуватимуть. Заява президента стала для нього повним сюрпризом. І для решти. Телефон дзвонив цілий вечір. Б’юся об заклад, там зібралася вся команда НАСА.

— У комплексі на І-стрит? — уточнила Габріель, припускаючи, що жінка має на увазі штаб-квартиру космічної агенції.

— Аякже. Не забудьте святковий капелюшок.

— Дякую.

Габріель повісила слухавку. Поквапившись до студії, вона знайшла там Йоланду — та якраз консультувала групу сповнених ентузіазму вчених, яким належало коментувати ситуацію з метеоритом.

Побачивши Габріель, Йоланда всміхнулася.

— Ти маєш значно кращий вигляд, — зауважила вона. — Починаєш бачити світлий бік справи?

— Я щойно розмовляла з сенатором. Його зустріч зовсім не те, про що я подумала.

— Я ж говорила, що Тенч просто грає з тобою. І як сенатор сприйняв новину?

— Набагато краще, аніж можна було б припустити.

Йоланда здивувалася:

— А я, чесно кажучи, вирішила, що він уже стрибнув під автобус.

— Він вважає, що в даних НАСА можна виявити недо­речність.

Йоланда здивовано пирхнула:

— А він бачив ту саму пресконференцію, що й ми усі? Скільки підтверджень і доказів йому потрібно?

— Я зараз вирушаю до НАСА дещо довідатися.

Намальовані брови Йоланди вигнулися застережливими дугами.

— Права рука сенатора Секстона збирається увірватися до штаб-­квартири НАСА? Просто зараз, уночі? Хочеш, щоб тебе публічно каменували?

Габріель розповіла Йоланді про підозри Секстона з приводу того, що керівник проєкту супутника-сканера Кріс Гарпер на недавній пресконференції брехав щодо усунення вад у програмному забезпеченні супутника.

Проте Йоланда не хотіла вірити.

— Ми теж передавали цю пресконференцію, Габі, і я мушу визнати, що Гарпер дійсно був якийсь засмиканий. НАСА повідомила, що того вечора він почувався зле.

— А сенатор Секстон переконаний, що він брехав. Та й інші теж так вважають. Причому впливові люди.

— Але якщо комп’ютери супутника не полагодили, то як він зміг розпізнати метеорит?

«Саме на цьому й наголошуватиме сенатор», — подумала Габріель.

— Не знаю. Але бос хоче, щоб я роздобула для нього певну інформацію.

Йоланда похитала головою.

— Він посилає тебе в осине гніздо, плекаючи химерну нездійсненну надію. Не йди туди. Ти йому нічого не винна.

— Але це я пустила коту під хвіст його виборчу кампанію.

— Не ти, а звичайне невезіння.

— Якщо сенатор має рацію і керівник проєкту дійсно збрехав…

— Люба моя, якщо керівник проєкту супутника-сканера брехав усьому світові, то з якого переляку він скаже правду тобі?

Та Габріель уже подумала про це і виклала план.

— Якщо мені вдасться знайти там цікавий матеріал, я тобі подзвоню.

Йоланда скептично розсміялася:

— Якщо ти там що-небудь дійсно знайдеш, то я теж з’їм власного капелюха.