Точка обману

98

— От зараза! — вигукнув водій і зиркнув через плече на Габріель. — Схоже, попереду якийсь нещасний випадок. Нікуди ми не їдемо. Принаймні певний час.

Габріель визирнула у вікно і побачила проблискові маячки машин «швидкої допомоги», що розрізали темряву ночі. На дорозі попереду стояли кілька полісменів, зупиняючи рух автомобілів довкола Еспланади.

— Напевне, якийсь ізбіса серйозний інцидент, — сказав водій, кивнувши на полум’я в районі Меморіалу Рузвельта.

Габріель насупилася, вдивляючись у мерехтіння вогню. Ні, тільки не зараз!

Їй треба якнайшвидше дістатися сенатора Секстона з новою інформацією про супутник-сканер та канадського геолога, загиблого за дивних обставин! Цікаво, подумала вона, а чи стане брехня НАСА про те, як вона виявила метеорит, достатньо великим скандалом, щоб вдихнути нове життя в кампанію Секстона? Для більшості політиків — ні, подумала Габріель, але це Седжвік Секстон, чоловік, який збудував свою кампанію на роздмухуванні провалів опонентів.

Габріель далеко не завжди пишалася здатністю сенатора надавати аморального відтінку прорахункам своїх політичних суперників, але ця тактика завжди була ефективною. Майстерне володіння такими інструментами, як непрямі натяки та моралізаторське обурення, запросто могло перетворити цю ретельно підготовлену фальшивку НАСА на всеосяжну проблему моральної гнилості, яка поглинула все відомство, а також — за компанію — і президента.

А за вікном полум’я на Меморіалі Рузвельта, схоже, розгоралося. Запалали деякі з найближчих дерев, і тепер пожежні машини поливали їх водою з брандспойтів. Водій таксі увімкнув радіо і почав перемикати канали.

Габріель зітхнула й заплющила очі, відчуваючи, як втома хвилями накочується на неї. Коли вона вперше приїхала до Вашингтона, то мріяла про те, щоб залишитися в політиці назавжди, можливо, щоб одного дня навіть потрапити до Білого дому. Однак зараз їй здавалося, що з неї вже досить політики: дуель з Марджорі Тенч, огидні фотографії, брехні НАСА…

Диктор у випуску новин казав щось про бомбу, закладену в автомобіль, та можливий терористичний акт.

«Треба якомога скоріше вшиватися з цього міста», — подумала Габріель — уперше за весь час відтоді, як приїхала до Вашингтона.

99

Контролер рідко почувався втомленим, але цей день таки дався взнаки. Усе пішло не так, як передбачалося: злощасне викриття отвору, через який метеорит було введено в кригу, труднощі, пов’язані з перешкоджанням витоку цієї інформації, і ось тепер — список жертв, що зростав.

Ніхто не мав померти… окрім канадця.

Іронія полягала в тому, що технічно найважча частина плану виявилася найменш проблемною. Введення метеорита в товщу криги відбулося як по маслу кілька місяців тому. Залишалося тільки чекати на запуск супутника-сканера. Цей супутник був запрограмований на вивчення величезних територій за Полярним колом, тому апаратура з пошуку аномалій, встановлена на його борту, рано чи пізно виявила б метеорит, і це дало б можливість НАСА заявити про історичну знахідку.

Але бісове програмне забезпечення підвело.

Коли контролер дізнався, що комп’ютерна програма вийшла з ладу і не буде полагоджена аж до виборів, над усім планом нависла загроза. Без супутника-сканера метеорит залишиться непоміченим. Контролеру довелося похапцем вигадувати спосіб якомога швидше наштовхнути НАСА на думку про існування метеорита. Новий план полягав у тому, щоб підлаштувати термінове радіоповідомлення від канадського геолога, який перебував у потрібному районі. Геолога, звичайно, довелося вбити негайно після повідомлення і зробити так, щоб його смерть мала вигляд випадкової. Коли безневинного канадця викинули з гелікоптера, це був лише початок. І тепер події розгорталися з небаченою і непередбачуваною швидкістю.

Вейлі Мін. Нора Менгор. Обох довелося вбити.

А тепер — зухвале вбивство на Меморіалі Рузвельта.

А невдовзі до цього списку долучаться Рейчел Секстон, Майкл Толланд і доктор Марлінсон.

«Іншого шляху немає, — подумав контролер, поборюючи дедалі більше каяття. — Надто багато поставлено на кін».