Точка обману

90

«Попався, — подумав Кріс Гарпер. Він уявив собі камеру в американській в’язниці, і по спині в нього побігли мурашки. — Сенатор Секстон знає, що я збрехав про програмне забезпечення супутника».

Коли керівник відділу орбітального супутника-сканера щільності відводив Габріель Еш до свого кабінету і зачиняв двері, його ненависть до директора НАСА щомиті зростала. Сьогодні увечері Кріс дізнався про справжній масштаб підступності Лоу­ренса Екстрома. Мало того що він примусив Гарпера брехати щодо справності програмного забезпечення супутника, він ще й постарався підстрахуватися на той випадок, якщо Кріс раптом перелякається і передумає грати в його команді!

«Докази привласнення грошей. Напевне, шантаж, — подумав Гарпер. — Дуже хитрий шантаж». Хто повірить корупціонеру, що намагається затьмарити найславетнішу мить у всій історії американської космонавтики? Гарпер знав, на що здатен керівник НАСА заради порятунку рідної агенції. А зараз, після заяви про знахідку метеорита зі скам’янілостями, ставки зросли неймовірно.

Кілька секунд Гарпер нервово ходив навколо великого столу, на якому стояла зменшена модель супутника-сканера, схожа на циліндричну призму з безліччю антен і лінз, захищених дзе­р­кальними екранами. Габріель сіла на стілець, вичікувально дивлячись на співрозмовника. Слабкість і нудота змусили Гарпера пригадати, що так само почувався він і під час тієї жахливої пресконференції. Він зіграв свою роль огидно, і опісля всі накинулися на нього розпитувати про це. Довелося брехати знову, кажучи, що того вечора був хворий. На щастя, і колеги, і преса швидко забули його жалюгідний виступ.

І тепер привид цієї брехні повернувся.

Вираз обличчя Габріелі Еш пом’якшав.

— Пане Гарпер, маючи ворогом директора НАСА, ви явно потребуєте сильного союзника. І сенатор Секстон готовий вам допомогти. Почнемо з брехні щодо програмного забезпечення супутника-сканера. Розкажіть детально, що сталося.

Гарпер зітхнув. Він зрозумів, що настав час говорити правду. От чорт, треба було з самого початку казати правду!

— Супутник-сканер вийшов на точну полярну орбіту, як і було заплановано.

Габріель Еш явно нудилася. Напевне, вона і так це знає.

— Далі.

— А потім сталася поломка. Коли ми переключилися на дослідження льоду в пошуках аномалій, бортовий детектор ви­йшов з ладу.

— Угу… Зрозуміло.

Гарпер пожвавішав.

— Передбачалося, що супутник достатньо швидко дослідить площу в тисячі акрів і знайде ділянки, де щільність льоду виходить за рамки нормальної. Насамперед належало шукати розм’якшені ділянки — показники глобального потепління. Та якби траплялися інші відхилення від середніх значень, вони теж мали б фіксуватися. План передбачав, що супутник скануватиме територію за Полярним колом протягом кількох тижнів і за цей час визначить усі аномалії, які можна буде використати для оцінки масштабів глобального потепління.

— Але після виходу з ладу програмного забезпечення з супутника не було ніякого пуття, — сказала Габріель. — НАСА довелося б вручну перевіряти дані сканування кожного квадратного дюйма льоду, розшукуючи аномальні ділянки.

Гарпер кивнув, з болем пригадуючи кошмар власних промахів у програмуванні.

— На це пішли б десятки років. Ситуація була жахливою. Через похибку в програмуванні з цього супутника не було жодної користі. А тут вибори на носі і сенатор Секстон нещадно критикує НАСА… — Керівник проєкту тяжко зітхнув.

— Ваша помилка виявилася згубною і для НАСА, і для президента.

— Більш недоречного часу і придумати важко. Директор страшенно розлютився. Я обіцяв йому, що усуну неполадки під час наступного польоту «шаттла»: нічого складного — всього-на-всього замінити мікросхему з програмним забезпеченням супутника. Але було надто пізно. Екстром відправив мене у відпустку. Насправді ж мене звільнили. Сталося це місяць тому.

— Проте два тижні тому ви виступили перед телекамерами, оголосивши, що знайшли тимчасове розв’язання проблеми.

Гарпер спохмурнів.

— То була жахлива помилка. Саме того дня мені додому зателефонував заклопотаний Екстром. Сказав, що з’явилася можливість себе реабілітувати. Я відразу ж поїхав до офісу й зустрівся з ним. Він попросив виступити на пресконференції та заявити, що знайдено спосіб відновити роботу супутника і через кілька тижнів будуть одержані дані. Сказав, що потім пояснить мені все детально.

— І ви погодилися?

— Та ні! Я відмовився! Але вже за годину директор знову сидів у моєму офісі, цього разу зі старшою радницею президента.

— Що?! — ошелешено спитала Габріель. — Разом із Марджорі Тенч?

Гарпер кивнув і подумав: «За все життя не зустрічав огиднішої істоти».

— Удвох вони накинулися на мене, стверджуючи, що моя помилка буквально поставила НАСА і президента на край прірви. Тенч розповіла про плани сенатора приватизувати космічну агенцію. Підкреслила, що я у боргу перед усіма і зобов’язаний виправити становище. А потім пояснила, як саме це треба зробити.

Габріель напружено подалася вперед:

— Продовжуйте.

— Міс Тенч повідомила мені, що Білий дім випадково одержав певні геологічні свідчення того, що в льодовиковому шельфі Мілна лежить величезний метеорит. Один з найбільших із коли-небудь знайдених. Така знахідка може виявитися історичним досягненням космічної агенції.

Габріель була приголомшена.

— Стривайте, тобто вони дізналися про метеорит ще до того, як його виявив супутник?

— Саме так. Насправді супутник не мав до відкриття жодного стосунку. Лоуренс Екстром і так знав про існування метеорита. Він дав мені координати і наказав провести супутник над шельфом, а потім удати, ніби ми виявили метеорит.

— Ви жартуєте!

— Саме так зреагував і я, коли мені запропонували взяти участь у тому шахрайстві. Вони відмовилися розповісти мені, як саме було виявлено метеорит, однак міс Тенч наполягала, що це не має жодного значення і що це ідеальна можливість для мене реабілітуватися за фіаско із супутником-сканером. Якщо я удам, ніби супутник-сканер виявив метеорит, то НАСА вихвалятиме мій проєкт як украй успішний та корисний, а президентський рейтинг різко піде вгору.

Габріель була вкрай приголомшена.

— Звісно, ви не могли оголосити про відкриття метеорита доти, доки не заявите, що програмне забезпечення знову в порядку, еге ж?

Гарпер кивнув.

— Саме тому я й брехав на пресконференції. Мене до цього змусили. Тенч і директор були немилосердні. Постійно нагадували, що я підвів усіх на світі: президент фінансував мій проєкт, НАСА витратила на нього роки роботи, а я все знищив своїм нехлюйством у програмуванні.

— І вам довелося погодитись допомогти їм.

— Я просто не мав вибору. Якби я не зробив цього, моїй кар’єрі настав би кінець. Проте, якби не моя помилка, супутник сам би виявив метеорит. Тому брехня здавалася тоді зовсім незначною. Я знайшов для себе виправдання: програмне забезпечення все одно полагодять через кілька місяців, коли полетить наступна експедиція. А я просто оголошу про очікувані результати трохи раніше.

Габріель аж присвиснула.

— Невеличка брехня, що дозволяла скористатися результатами відкриття метеорита.

Гарперові стало зле від самої згадки про це.

— Ось так… підкоряючись наказу директора, я виступив на прес-­конференції і заявив, що знайшов тимчасове роз­в’язання проблеми детектора аномалій. Потім почекав кілька днів і провів супутник безпосередньо над метеоритом за координатами Лоуренса Екстрома. Потім, згідно з субординацією, я подзвонив керівнику програм спостереження за Землею і повідомив, що в шельфовій кризі супутник зафіксував аномалію високої щільності. Передав координати і натякнув, що там цілком може виявитися метеорит. НАСА відправила на острів невеликий загін, щоб узяти проби. Саме тоді всю цю операцію і засекретили.

— Отже, особисто ви до сьогоднішнього дня навіть не пі­дозрювали про існування в метеориті скам’янілостей?

— Не лише я, а й решта співробітників у штаб-квартирі. Ми всі просто шоковані. Тепер приятелі називають мене героєм, тому що я виявив докази існування позаземних біологічних форм, а я не знаю, що й сказати.

Габріель довго мовчала, уважно дивлячись на Гарпера своїми темними очима.

— Але якщо не супутник виявив метеорит у льоду, то як керівник агенції дізнався про нього?

— Дехто знайшов його раніше.

— Дехто? Хто саме?

Гарпер зітхнув.

— Канадський геолог Чарльз Брофі, дослідник острова Елсмір. Очевидно, він проводив геологічне зондування шельфу Мілна і випадково виявив у льоду величезний метеорит. Він повідомив про це по радіо, а НАСА випадково перехопила це повідом­лення.

Габріель з подивом дивилася на інженера.

— Напевне, той канадець страшенно розлючений, що НАСА вкрала у нього славу першовідкривача?

— Ні, — відповів Гарпер і мимоволі здригнувся. — Цей чоловік вельми вчасно помер.