Точка обману

68

Стоячи у пресцентрі Білого дому, Зак Герні відчував тепло софітів і знав, що на нього зараз дивиться увесь світ. Блискавична спецоперація, здійснена відділом інформації Білого дому, виклика­ла неабиякий інтерес серед засобів масової інформації та широкої публіки. Ті, хто не дізнався про президентське звернення по телевізору, радіо чи Інтернету, неминуче почули про нього від сусідів, колег по роботі та членів родини. На восьму вечора всі, хто не жив у печерах, уже пліткували про потенційну тему президентського виступу. У всьому світі мільйони людей у вітальнях, барах та готелях нахилилися до телевізорів, очікуючи дива.

Саме в такі моменти, коли на нього дивився весь світ, Зак Герні по-справжньому відчував усю вагу і відповідальність своєї посади. Той, хто каже, що влада не п’янить, ніколи її не відчував. Та коли Герні розпочав звернення, він одразу ж зрозумів: щось не так. Йому не був притаманний страх перед сценою та великою аудиторією, однак неприємне передчуття спантеличило президента.

Може, це через величезну кількість глядачів, заспокоїв він сам себе. Однак він знав ще дещо. То було чисто інстинктивне відчуття. Породжене тим, що він бачив раніше.

То була начебто дрібниця, але…

«Забудь, — сказав він собі. — То дріб’язок, не вартий уваги». Однак неприємне відчуття залишилося.

Тенч. Кільканадцять секунд тому, коли Герні готувався з’яви­тися на сцені, він побачив у жовтому коридорі Марджорі Тенч, яка розмовляла по бездротовому телефону. Це вже було дивно, але ще дивнішим було те, що поруч із Тенч стояла телефоністка з комутатора, бліда і явно стривожена. Герні не чув, про що говорила його радниця, але помітив, що розмова відбувалася на підвищених тонах. Тенч сперечалася з кимось із гнівом, який він бачив украй рідко, а тим більше в Тенч. Він на мить замовк і запитально поглянув на неї.

Тенч підняла угору великий палець: мовляв, усе йде нормально. Герні ніколи не бачив, щоб Тенч комусь показувала схвально піднятий угору великий палець. Це була остання картина, яка закарбувалася в його свідомості перед виходом на сцену.

***

А на блакитному килимі імпровізованого пресцентру в житло­сфері НАСА на острові Елсмір Лоуренс Екстром сидів у центрі довгастого симпозіумного столу в оточенні чиновників НАСА і науковців. На великому моніторі перед ними транслювалася у прямому ефірі пресконференція президента. Решта персо­налу збуджено скупчилися біля інших моніторів, дивлячись, як головнокомандувач і президент США розпочав свою пресконференцію.

— Усім доброго вечора, — сказав Герні незвично напруженим голосом. — Звертаюся до вас, мої співвітчизники, та до наших друзів у всьому світі…

Екстром поглянув на великий обвуглений камінь, гордо виставлений перед столом, за яким він сидів. Потім ковзнув поглядом на боковий монітор, де побачив себе в оточенні своїх найвідданіших працівників на тлі величезного американського прапора та емблеми НАСА. Через різке яскраве освітлення вся сцена скидалася на якусь неомодерністську картину — двана­дцять апостолів на таємній вечері. Зак Герні перетворив усе це на другорядне політичне шоу. Герні не мав вибору. Екстром і досі почувався як телевізійний проповідник, який продає Господа вроздріб величезним масам глядачів.

За п’ять хвилин президент мав представити Екстрома та співробітників НАСА. А потім, ефектно вийшовши в ефір з вершини світу через супутник, НАСА приєднається до пресконференції й допоможе президентові поділитися з усім світом приголомшливою новиною. Після короткої розповіді про відкриття і те, як воно було зроблене, про його значення для космічної науки і після взаємних компліментів НАСА та президент дадуть слово знаменитому науковцеві Майклу Толланду, чий документальний фільм ітиме наступні п’ятнадцять хвилин. А опісля, коли публіка остаточно повірить у правдивість відкриття і сповниться ентузіазму, Екстром та президент побажають усім доброї ночі й пообіцяють тримати в курсі подальших подій під час регулярних пресконференцій НАСА.

Сидячи в очікуванні своєї черги, Екстром відчув, як у душі його зачаївся сором. Він знав, що так буде. Він на нього чекав.

Він брехав… він підтверджував правдивість неправдивої інформації.

Однак зараз ця брехня чомусь зблякла і майже втратила значення. На його совість уже тиснув набагато важчий тягар.

У хаосі студії Ей-бі-сі Габріель Еш стояла пліч-о-пліч із десятками незнайомих їй людей; усі повитягували шиї до блоку з кількох телеекранів, підвішеного до стелі. Коли настав найважливіший момент, у студії запала тиша. Габріель заплющила очі, молячи Бога, щоб, коли вона їх розплющить, не побачити на екрані фото свого оголеного тіла.

Атмосфера в апартаментах сенатора Секстона була наелектризована до краю. Всі його гості підвелись і не зводили очей з великого телеекрана.

Зак Герні з’явився перед усесвітньою аудиторією. Неймовірно, але його привітання прозвучало скуто і незграбно. Схоже, він у чомусь сумнівався.

«Якийсь він знервований, — подумав Секстон. — Таким я його ще не бачив».

— Лишень погляньте на нього, — прошепотів хтось. — Напевне, новини дійсно погані.

— Щось про космічну станцію? — припустив сенатор.

Герні поглянув просто в камеру і глибоко вдихнув.

— Друзі мої, я багато днів вагався, як же найкраще зробити цю заяву…

«Як, як… — знущально подумав Секстон. — А ніяк!»

Герні висловив жаль з того приводу, що останнім часом НАСА перетворилася на болюче питання на цих виборах, і зауважив, що саме через це він, перш ніж зробити заяву, хоче в невеличкій передмові вибачитися.

— Я волів би зробити цю заяву в якийсь інший історичний момент, — сказав він. — Сьогоднішня напружена політична атмо­сфера перетворює романтиків на скептиків, однак я, як ваш президент, не маю іншого вибору, ніж поділитися з вами інформацією, яку я щойно отримав. — Герні всміхнувся. — Здається, космос творить свої дива, не звіряючись із тим чи іншим людським графіком. Навіть із робочим графіком президента.

Усі гості в апартаментах сенатора аж сіпнулися. Що?!

— Два тижні тому, — вів далі президент, — новий насівський прилад — полярний орбітальний сканер щільності — проходив над льодовиковим шельфом Мілна на острові Елсмір — віддаленому масиві суходолу, розташованому на вісімдесятій паралелі у водах Північного Льодовитого океану.

Секстон та його гості обмінялися здивованими поглядами.

— Супутник НАСА, — продовжив Герні, — зафіксував великий щільний валун, занурений у лід на глибину двісті футів. — Герні вперше усміхнувся, нарешті спіймавши потрібний настрій. — Отримавши ці дані, НАСА негайно дійшла висновку, що «Система спостереження за Землею» знайшла метеорит.

— Метеорит? — зневажливо пхикнув сенатор Секстон, підводячись із крісла. — І це — важлива новина?

— НАСА послала до льодовикового шельфу групу фахівців, щоб зробити свердловини і взяти зразки. І так сталося, що… — Президент зробив ефектну паузу. — Коротше кажучи, фахівці НАСА зробили найвизначніше відкриття нашої епохи.

Секстон стривожено ступив крок до телевізора. Ні, не може бути… Його гості неспокійно завовтузилися.

— Пані та панове, — урочисто оголосив Герні. — Кілька годин тому НАСА витягла з полярного льоду восьмитонний метеорит, який містить… — Президент знову зробив паузу, щоб глядачі в усьому світі мали достатньо часу на те, аби інстинктивно податися вперед до телевізорів і прикипіти очима до екранів. — …містить скам’янілі форми життя. Їх там десятки. І це — невідпорний доказ існування позаземного життя.

Й одразу на екрані за президентом спалахнуло яскраве зображення: бездоганно окреслена форма скам’янілих решток величезної, схожої на жука істоти, що застигла в обвугленому камені.

Шестеро підприємців в апартаментах перелякано скочили на ноги й вирячили очі. Секстон заціпенів.

— Друзі, — мовив президент, — цій скам’янілості, яку ви бачите за мною на екрані, 190 мільйонів років. Її знайшли у фрагменті метеорита, відомого як Юнгерсольський, який упав у Північний Льодовитий океан майже три сторіччя тому. Досконалий насівський супутник «Системи спостереження за Землею» виявив цей фрагмент, заглиблений у товщу криги на льодови­ковому шельфі. НАСА і моя адміністрація доклали величезних зусиль, щоб підтвердити кожен аспект цього значущого відкриття, перш ніж розповісти про нього широкому загалу. Впродовж наступних пів години ви почуєте виступи численних фахівців НАСА та незалежних спеціалістів, а також переглянете короткий документальний фільм, підготовлений для вас людиною, яку ви добре знаєте і яку відразу ж упізнаєте. Однак перед цим я неодмінно маю запросити до нас у гості з-за Полярного кола — напряму через супутник — людину, чиє вміле керівництво, проникливість і працьовитість зробили неоціненний внесок у це історичне відкриття. Маю честь представити вам керівника НАСА Лоуренса Екстрома.

І Герні ефектно обернувся до екрана.

Зображення метеорита хутко зникло, і натомість з’явилася солідна комісія фахівців НАСА, що сиділи за довгим столом по обидва боки Лоуренса Екстрома.

— Дякую, пане президенте. — Стримано і гордо Екстром підвівся й поглянув у камеру. — Для мене велика честь бути з вами тут у цей найвидатніший в історії НАСА момент.

І Екстром заговорив пристрасно й піднесено про НАСА та її велике відкриття. З пафосним патріотизмом та тріумфальними нотками в голосі він плавно перейшов до документального фільму, зробленого популярним науковцем — Майклом Толландом.

Сенатор Секстон опустився навколішки перед телевізором і впився пальцями у свою сріблясту чуприну. Ні, Господи, ні!