Точка обману

54

Житловий комплекс Вестбрук розташований за адресою N-стрит, Північний Захід, 2201, і, як зазначено в рекламних проспектах, ця адреса є однією з небагатьох у Вашингтоні, яку можна безпомилково знайти. Габріель похапцем проскочила крізь розкішні обертальні двері й опинилася в оздобленому мармуром фоє, де оглушливо гуркотів штучний водоспад.

Службовець за столиком реєстрації здивовано підвів на неї погляд.

— Міс Еш? Я не знав, що ви до нас сьогодні завітаєте.

— Вибачте, я поспішаю, — мовила Габріель і швидко розписалася в журналі.

Годинник угорі показував двадцять дві хвилини по шостій.

Швейцар почухав потилицю.

— Сенатор дав мені список запрошених, але вас там немає…

— Люди часто забувають про тих, хто їм потрібен найбільше. — Вона удавано всміхнулась і пройшла повз нього до ліфта.

Швейцар занепокоєно завовтузився.

— Краще я йому зателефоную.

— Як знаєте, — відповіла Габріель, заходячи до кабіни і натискаючи на кнопку. Все одно телефон сенатора не працює.

Піднявшись на дев’ятий поверх, Габріель вийшла і рушила елегантним затишним коридором. У кінці вона помітила кремезну фігуру особистого охоронця сенатора, що сидів біля дверей. Останнім часом люди цієї професії часто виставлялись у голлівудських фільмах такими собі героями. Він мав знуджений вигляд. Габріель здивувалася, побачивши охоронця в начебто неналежний час та у неналежному місці, але він, завваживши її, здивувався ще більше. І аж підскочив від несподіванки, коли вона підійшла.

— Знаю, знаю, — мовила Габріель іще на підході. — Сьогодні у сенатора вільний вечір. І він не хоче, щоб його непокоїли.

Охоронець ствердно закивав.

— Він суворо наказав мені нікого не пускати, бо…

— Я у терміновій справі.

Охоронець закрив одвірок своїм тілом.

— Зараз у сенатора приватна зустріч.

— Та невже? — мовила Габріель, витягнувши червоний конверт і змахнувши ним перед носом чоловіка. — Я щойно з Овального кабінету. Мені конче потрібно передати сенаторові цю інформацію. З ким би він там не злягався, цим людям доведеться кілька хвилин обійтися без нього. А тепер дайте мені пройти.

Охоронець трохи завагався, побачивши на конверті печатку Білого дому.

«Не змушуй мене розкривати його», — подумала Габріель.

— Залиште мені цей конверт, — сказав охоронець. — Я передам його сенаторові.

— Уже віддала, аякже! Я маю прямий наказ від Білого дому передати цей конверт особисто в руки панові Секстону. І якщо я з ним негайно не поговорю, то завтра нам усім доведеться шукати роботу. Вам ясно?

Охоронця явно розривали суперечливі почуття, і Габріель відчула, що сенатор і справді дуже наполягав на тому, щоб до нього сьогодні нікого не пускали. Тому вирішила діяти рішуче. Тицьнувши конверт мало не в обличчя охоронцю, Габріель стишила голос до шепоту і мовила ті шість слів, яких вашингтонські охоронці бояться як вогню.

— Ви просто не розумієте серйозності ситуації.

Річ у тім, що співробітники безпеки, що працювали з політиками, ніколи не розуміли всієї серйозності ситуації. Вона були просто найманцями, їх завжди тримали в невідомості, і тому вони ніколи не знали, чи твердо впиратися і стояти на своєму, виконуючи наказ, чи наражатися на ризик втратити роботу через власну ослячу впертість, ігноруючи якусь несподівано виниклу кризу.

Охоронець інстинктивно ковтнув слину, витріщившись на пакет з Білого дому.

— Гаразд, але я скажу сенаторові, що ви дуже наполягали, аби вас впустили.

Він відімкнув двері, і Габріель швидко проскочила повз нього, перш ніж він встиг передумати. Увійшовши до приміщення, вона тихо зачинила двері і знову замкнула їх.

Опинившись у фоє, вона почула приглушені голоси з «лігва» Секстона в кінці коридору — чоловічі голоси. Сьогоднішній вільний вечір явно не був призначений для «сердечної» зустрічі, як спочатку здалося Габріелі.

Підходячи ближче до лігва, вона проминула відкриту комірчину, де висіло пів дюжини дорогих чоловічих пальт — явно із шерсті та твіду. На підлозі стояло кілька валізок-дипломатів. Безперечно, сьогоднішня зустріч була діловою. Габріель уже майже проминула комірчину, як одна з валізок упала їй в око. На іменній табличці виднівся чіткий логотип компанії — яскрава червона ракета.

Дівчина зупинилася і, нахилившись, прочитала:

СПЕЙС АМЕРИКА, ІНКОРП.

Габріель ошелешено перевела погляд на інші валізи.

БІЛ АЕРОСПЕЙС. МАЙКРОКОСМ, ІНКОРП. РОТАРІ РОКЕТ КОМПАНІ. КІСТЛЕР АЕРОСПЕЙС.

У голові помічниці сенатора прозвучало відлуння хрипкого голосу Марджорі Тенч. Чи відомо вам про те, що сенатор Секстон бере величезні незаконні суми від космічних компаній?

Габріель поглянула в затемнений коридор на склепінчастий вхід до кімнати сенатора — і її пульс пришвидшився. Вона знала, що може озватися, дати знати про свою присутність, однак із подивом для самої себе відчула, що мовчки і мало-помалу йде далі коридором. Підійшовши на відстань кількох футів до входу, вона безшумно стала в затінку і почала прислухатися до розмови.