Точка обману

67

Телефонний комутатор Білого дому розташований на нижньому поверсі Східного крила. Там постійно чергують троє телефоністок. Цієї миті за пультом керування сиділо лише двоє. Третя чимдуж мчала до Кімнати нарад. Вона намагалася подати дзвінок просто до Овального кабінету, але президент уже йшов на пресконференцію. Вона спробувала додзвонитися його радникам по їхніх стільникових телефонах, але перед телевізійними виступами всі телефони всередині та поблизу Кімнати нарад зазвичай вимикалися, щоб не заважати процесу.

Принести бездротовий телефон безпосередньо президентові в такий час було щонайменше сумнівно, однак, коли зателефонувала зв’язківка Білого дому з управління розвідки і заявила, що має передати президенту термінову інформацію до того, як він вийде в ефір, телефоністка з комутатора майже не сумнівалася, що треба бігти — і чимдуж. Проблема була лише в одному: чи встигне вона?

У маленькій медичній рубці на борту підводного човна ВМС США «Шарлотта» Рейчел Секстон застигла з телефонною слухавкою біля вуха, чекаючи розмови з президентом. Толланд і Коркі сиділи поруч із виглядом людей, які пережили глибоке потрясіння. На щоці Коркі виднілися п’ять хірургічних швів та величезний синець. Усім трьом видали теплу білизну, грубі морські комбінезони, величезні шерстяні шкарпетки явно не за розміром і важкі черевики. Тримаючи в другій руці чашку ще теплої кави, Рейчел поволі набувала вигляду людської істоти.

— Чому затримка? — занервувався Толланд. — Уже сьома п’ятдесят шість!

Рейчел могла лише здогадуватися. Їй удалося швидко зв’язатися з телефоністкою з Білого дому і пояснити, хто вона, наголосивши, що її дзвінок терміновий. Здавалося, телефоністка увійшла в її становище, перевела Рейчел у режим очікування, а тепер начебто намагалася з’єднати її з президентом.

«Лишилося чотири хвилини, — подумала Рейчел. — Поспішай!»

Заплющивши очі, вона спробувала зібрати докупи свої думки. Їй довелося пережити жахливий день. «Я на ядерній субмарині, — подумала вона, знаючи: їй збіса пощастило, що вона взагалі перебуває тут, а не на тому світі. Як встиг розпо­вісти їй капітан підводного човна, два дні тому «Шарлотта» виконувала планове патрулювання в Беринговому морі, як раптом зафіксувала аномальні підводні сигнали, які виходили від льодовикового шельфу Мілна: буріння, шум струменів води і багато шифрованих радіорозмов. Їм змінили завдання і наказали зачаїтися й тихо підслуховувати. Годину тому вони почули на льодовику вибух і рушили в напрямку до шельфу, аби перевірити, що сталося. Саме тоді вони й почули сигнал SOS, який надсилала Рейчел.

— Залишилося три хвилини! — стривожено сказав Толланд, поглянувши на годинник.

Рейчел уже не на жарт рознервувалася. Чому так довго? Чому президент не прийняв її дзвінок? Якщо Зак Герні вийде в ефір з тією інформацією, яку він має, то…

Вона викинула з голови цю страшну думку і струснула слухавку. Ну! Відповідай!

Коли телефоністка з комутатора кинулася до службового входу в Кімнату нарад, вона наштовхнулася на чималенький гурт співробітників Білого дому. Усі збуджено гомоніли, роблячи останні приготування. За двадцять ярдів вона побачила президента, що чекав біля головного входу. Над ним і досі пурхали візажисти.

— Пропустіть! — гукнула телефоністка, намагаючись про­тиснутися крізь натовп. — Дзвінок президенту. Вибачте. Дайте дорогу!

— Прямий ефір — за дві хвилини! — вигукнув медійний координатор.

Стискаючи бездротовий телефон, телефоністка пробивалася до президента.

— Терміновий дзвінок президенту! — засапано вигукувала вона. — Дайте дорогу!

Раптом на її шляху виник високий блок-пост. То була Марджорі Тенч. Старша радниця президента поглянула на телефоністку згори вниз, і її обличчя витягнулося в незадоволеній гримасі.

— Що сталося?

— Терміновий виклик! — засапано випалила телефоністка. — Телефонують президентові!

Тенч страшенно здивувалася.

— Та ні! Не може бути, тільки не зараз!

— Це від Рейчел Секстон. Каже, що дуже терміново.

Тенч скривилася, але більше від здивування, ніж від гніву, і поглянула на бездротовий телефон.

— Це звичайна лінія. Вона не зашифрована.

— Так, пані. Але вхідний дзвінок так чи інакше буде незашифрований. Вона зв’язалася з нами по радіотелефону. І хоче поговорити з президентом негайно.

Пряма трансляція починається за дев’яносто секунд!

Тенч примружила холодні очі і простягнула руку, схожу на павучу лапу.

— Дайте телефон.

Телефоністка завагалася.

— Міс Секстон хоче поговорити з президентом напряму. Вона сказала, щоб я відклала пресконференцію, доки вона не поговорить з президентом. І я запевнила її…

Тенч ступила крок до телефоністки, і її голос перейшов на зловісний свистячий шепіт.

— Дозвольте мені розказати вам правила, що тут існують. Ви не мусите виконувати накази, які віддає донька суперника чинного президента. Ви виконуватимете мої накази. І можу вас запевнити, що ви не зможете добратися до президента ані на дюйм ближче, аж поки я не дізнаюся, що в біса сталося.

Телефоністка безпорадно поглянула на президента, уже оточеного звукотехніками, стилістами та кількома членами персоналу Білого дому, які востаннє повторювали йому тези майбутнього виступу.

— Шістдесят секунд! — заволав медійний координатор.

А на борту «Шарлотти» Рейчел Секстон кидалася в тісній кімнатці, як тигриця в клітці, очікуючи, поки її з’єднають. Нарешті вона почула, як на лінії клацнуло.

— Алло? — мовив хрипкий голос.

— Президент Герні? — випалила Рейчел.

— Ні, це Марджорі Тенч, — поправив голос. — Я старша радниця президента. Хоч би хто ви були, попереджаю, що такі безвідповідальні хуліганські дзвінки до Білого дому є серйозним порушенням…

— Заради Бога! Це не хуліганська витівка! Я Рейчел Секстон, зв’язківка Білого дому з управління військово-космічної розвідки, і я…

— Я чудово знаю, хто така Рейчел Секстон, пані. І я сумніваюся, що ви — це вона. Ви зателефонували до Білого дому по незашифрованій лінії та кажете, що треба перервати важливу пресконференцію президента. Працівники розвідувального управління так не чинитимуть, якщо…

— Послухайте, — скипіла Рейчел. — Дві години тому я інструктувала ваш персонал стосовно метеорита. Ви сиділи у першому ряді. І ви дивилися цей брифінг по телевізору, що стояв на робочому столі президента. Будуть іще запитання?

Тенч на мить замовкла.

— Міс Секстон, що все це означає?

— Це означає, що ви маєте зупинити президента! Усі його дані про метеорит хибні! Ми щойно дізналися, що цей метеорит навмисне вставили в льодовик знизу. Я не знаю хто і навіщо! Але все зовсім не так, як здавалося. Президент збирається оприлюднити надзвичайно хибну інформацію, тому я настійливо рекомендую…

— Зачекайте хвилинку, чорт вас забирай! — Тенч стишила голос. — Ви хоч розумієте, що кажете?

— Так, прекрасно розумію. Я маю підозри, що керівник НАСА організував якусь широкомасштабну фальсифікацію і президент Герні ось-ось стане її жертвою. Вам слід відкласти прес конференцію хвилин на десять, щоб я встигла пояснити, що тут відбувається. Якісь люди намагалися мене вбити, чорт вас забирай!

Зловісний шепіт Марджорі Тенч набув крижаних ноток:

— Міс Секстон, дозвольте мені сказати вам пару ласкавих слів. Якщо ви мали якісь сумніви стосовно вашої ролі у допомозі Білому дому, то чому не висловили їх до того, як особисто підтвердили — заради президента — інформацію про метеорит?

— Що?!

Та вона хоч слухає мене чи ні?!

— Ваша ескапада мені огидна. Використання незашифрованої лінії — дешевий трюк. Припускаєте, що дані про метеорит сфальсифіковано? А хіба працівникам розвідувального управління дозволено дзвонити по радіотелефону до Білого дому і говорити про зашифровану інформацію?

— Через це загинула Нора Менгор! І доктор Мін теж загинув. Вам слід попередити…

— Негайно ж припиніть! Ви навіть не розумієте, у що вв’яза­лися, але нагадую вам і тим, хто зараз може підслуховувати цю розмову: Білий дім має в розпорядженні відеозаписи зі свідченнями знаних учених з НАСА, кількох знаменитих незалежних експертів, а також ваше свідчення, міс Секстон. І всі вони підтверджують точність інформації про метеорит. Я навіть уявити собі не можу, чому ви враз вирішили передумати. Та хоч би якою була причина, вважайте, що вас уже цієї миті звільнено з посади зв’язківки Білого дому, і якщо ви знову спробуєте кинути тінь на це відкриття новими абсурдними звинуваченнями та брудними трюками, то запевняю вас: Білий дім і НАСА виграють у вас судову справу за наклеп так швидко, що ви навіть не встигнете валізу зібрати, як опинитеся за ґратами.

Рейчел було розкрила рота, щоб відповісти, але слова застряг­ли у неї в горлі.

— Зак Герні поставився до вас надзвичайно шляхетно, — відрізала Тенч, — і якщо чесно, то ваш демарш скидається на дешевий виборчий трюк у стилі сенатора Секстона. Припиніть зараз же ваші штучки, інакше ми подамо на вас до суду.

На лінії запала тиша.

Рейчел і досі сиділа з розкритим ротом, коли раптом у двері постукав капітан.

— Міс Секстон! — гукнув він, прочинивши двері. — Ми приймаємо слабкий сигнал з канадського державного радіо. Президент Герні щойно розпочав пресконференцію.