Точка обману

69

Марджорі Тенч похмуро полишила святковий гармидер біля пресцентру і покрокувала до свого приватного куточка в Західному крилі будівлі. Настрій у неї був не святковий. Телефонний дзвінок від Рейчел Секстон став для неї повною несподіванкою.

Украй неприємною несподіванкою.

Тенч гепнула дверима свого офісу, підійшла до столу і набрала номер комутатора.

— З’єднайте мене з Вільямом Пікерінгом, директором Національного управління військово-космічної розвідки.

Тенч запалила цигарку і заходила по кімнаті, очікуючи, поки виловлять Пікерінга. За інших обставин він просто поїхав би додому спати, але, враховуючи той ажіотаж, що панував у Білому домі у зв’язку з пресконференцією, Тенч припустила, що Пікерінг увесь вечір простирчав у своєму кабінеті, розмірковуючи, як же могло статися, що про таку знаменну подію він дізнáється разом із пересічними громадянами по телевізору, а не заздалегідь.

Тенч вилаяла себе за те, що не послухалася внутрішнього голосу, коли президент заявив про рішення послати Рейчел Секстон на льодовиковий шельф Мілна. Тенч засумнівалася, вважаючи, що це непотрібний ризик. Але президентові вдалося її переконати, що персонал Білого дому останнім часом погруз у цинізмі і запідозрить фальшивку з боку НАСА, якщо відкриття не підтвердять незалежні спеціалісти. Як Герні й передбачав, підтримка з боку Рейчел Секстон придушила скептицизм, знищила в зародку будь-які потенційні внутрішні дебати і змусила персонал Білого дому виступити єдиним фронтом на боці президента. Тенч мусила визнати, що ця підтримка виявилася безцінною. Але раптом Рейчел Секстон змінила платівку.

Ця сучка зателефонувала мені по незахищеній лінії!

Рейчел Секстон явно була налаштована знищити довіру до нещодавнього відкриття, і тепер єдиною втіхою для Тенч слугував той факт, що президент записав на відео брифінг, який донька сенатора провела перед персоналом Білого дому. Слава Богу. Принаймні у Герні вистачило передбачливості, щоб запастися таким страховим полісом.

Однак наразі Тенч думала про те, як організувати ефективний захист. Рейчел Секстон була жінкою розумною, і якщо вона й справді мала намір виступити з відкритим заборолом проти Білого дому та НАСА, то їй неодмінно знадобляться впливові союзники. Логічно припустити, що вона насамперед подумає про Вільяма Пікерінга. Тенч добре знала настрої Пікерінга стосовно НАСА. І тому мала дістатися до нього швидше, аніж це зробить Рейчел.

— Міс Тенч? — спитав у слухавці чіткий і добре чутний голос. — Вільям Пікерінг слухає. Чим зобов’язаний такою честю?

Тенч почула, що у кімнаті Пікерінга працює телевізор — там якраз передавали коментарі фахівців НАСА. З тону співрозмовника вона відчула, що він іще не встиг відійти від початкового потрясіння, спричиненого пресконференцією.

— Ви маєте час, директоре?

— А я гадав, що ви зайняті святкуванням такого знаменного моменту. Це ваша ніч. Схоже, НАСА та президент значно поліпшили свої позиції.

Тенч відчула в його словах щире здивування навпіл із ядучим сарказмом — останній пояснювався легендарною нелюбов’ю Пікерінга поділяти загальний захват усього світу тією чи іншою приголомшливою новиною.

— Вибачте, — мовила Тенч, намагаючись негайно прокласти кладку до серця Пікерінга, — що Білий дім та НАСА змушені були тримати вас у незнанні.

— А вам відомо, — зауважив Пікерінг, — що наше відомство зафіксувало діяльність НАСА в тому районі ще два тижні тому і здійснило власне розслідування?

Тенч спохмурніла. Він явно розлючений.

— Так, відомо. Одначе…

— НАСА заявила нам, що то дріб’язок, звичайні тренування в екстремальних погодних умовах… перевірка нового обладнання. — Пікерінг зробив паузу і продовжив: — І ми купилися на цю брехню.

— Називаймо це не брехнею, — відрізала Тенч, — а вимушеним введенням в оману. Зважаючи на значущість відкриття, гадаю, ви розумієте потребу НАСА тримати все це в таємниці.

— Від широкого загалу — так.

Копилити від образи губи не входило до репертуару таких серйозних чоловіків, як Вільям Пікерінг, і Тенч відчула, що на сильнішу образу він не здатен через свою вдачу.

— Я маю лише хвилину часу, — сказала Тенч, намагаючись перехопити ініціативу, — але я визнала за необхідне зателефонувати вам і попередити.

— Попередити мене? Про що? — негайно насторожився Пікерінг. — Невже Зак Герні задумав призначити нового директора управління військово-космічної розвідки, більш прихильного до НАСА?

— Звісно, що ні. Президент прекрасно розуміє, що ваше критичне ставлення до космічного відомства спричинене проблемами безпеки, і він намагатиметься усунути ці недоліки. Взагалі-то я телефоную з приводу однієї вашої співробітниці. — Вона зробила паузу. — З приводу Рейчел Секстон. Вона вам іще не телефонувала сьогодні увечері?

— Ні. Я послав її сьогодні до Білого дому на прохання президента. Щось ви надовго її затримали. Вона вже давно мала повернутися.

Тенч полегшено зітхнула: вона випередила Рейчел Секстон. Зробивши глибоку затяжку, Марджорі Тенч заговорила якомога спокійніше:

— Маю таку підозру, що вона вам невдовзі зателефонує.

— От і добре. Я теж чекаю на її дзвінок. Мушу сказати, що, коли почалася пресконференція, я спочатку побоювався, що президент переконав міс Секстон теж узяти в ній участь і виступити публічно. Я дуже задоволений, що він цього не зробив.

— Зак Герні — людина шляхетна, — зауважила Тенч. — Чого я не можу сказати про міс Секстон.

На протилежному кінці лінії запала довга мовчанка.

— Сподіваюся, я вас неправильно зрозумів.

Тенч важко зітхнула.

— Та ні, сер. Ви мене правильно зрозуміли. Якщо коротко, то схоже, що Рейчел Секстон має намір поставити під сумнів сього­днішню заяву НАСА про відкриття. Не знаю чому, але, публічно підтвердивши достовірність відкриття, вона раптом здійснює поворот на сто вісімдесят градусів і висловлює на адресу НАСА абсурдні й жахливі звинувачення в обмані та фальсифікації.

— Не зрозумів? — перепитав Пікерінг, і з його голосу було чути, як він внутрішньо напружився.

— Та отож, тривожна інформація. Мені страшенно не хотілося вам цього казати, але вона зателефонувала мені за дві хвилини до пресконференції і попередила про необхідність скасувати її.

— На якій підставі?

— Підстави абсурдні. Вона сказала, що виявила серйозні вади в інформації про метеорит.

Пікерінг надовго замовк — і це не сподобалося Тенч.

— Вади? — нарешті перепитав директор управління розвідки. — Які вади?

— Абсолютно сміховинні, враховуючи, що НАСА два тижні експериментувала, перевіряючи…

— Мені важко повірити, що така людина, як Рейчел Секстон, могла вимагати скасування пресконференції президента, якби не мала для цього добіса вагомих підстав. — У голосі Пікерінга звучала тривога. — Мабуть, вам слід було вислухати її.

— О, я вас благаю! — випалила Тенч і закашлялася. — Ви ж бачили пресконференцiю. Дані про метеорит неодноразово підтвердили багато фахівців. У тому числі незалежні. Вам не видається дивним той факт, що Рейчел Секстон — донька єдиного чоловіка, якому сьогоднішня пресконференція може зашкодити, — раптово змінює свою точку зору?

— Це видається дивним лише тому, міс Тенч, що мені випадково відома та обставина, що міс Секстон та її батько тільки на людях зберігають позiр чемності у своїх стосунках. Я ані на секунду не можу уявити, що Рейчел Секстон після кількох років роботи на президента раптом вирішує перебігти в інший табір і брехати на підтримку свого татка.

— Можливо, зіграли амбіції? Чесно кажучи, не знаю. А можливо, це шанс стати донькою наступного президента, першою донькою країни, так би мовити… — немов ненароком кинула Тенч і вичікувально замовкла.

Пікерінг умить посуворішав.

— Притягнуто за вуха, міс Тенч. Просто притягнуто за вуха.

Тенч насупилася. Власне, а на що вона розраховувала? Вона звинувачує найздібнішу співробітницю Пікерінга у зраді президента і хоче, щоб той її підтримав? Ясна річ, директор буде захищати Рейчел Секстон.

— З’єднайте мене з нею, — скомандував Пікерінг. — Я хочу сам поговорити з міс Секстон.

— Боюся, що це неможливо, — відповіла Тенч. — Зараз її немає в Білому домі.

— А де ж вона?

— Сьогодні вранці президент послав її на льодовик Мілна, щоб безпосередньо перевірити отриману інформацію. Вона ще не повернулася.

— А мені про це так і не повідомили, — ще більше спохмурнів директор управління.

— Я не маю часу вислуховувати тиради про ображену гордість. Я зателефонувала лише із ввічливості. Хотіла як краще. Хотіла попередити вас, що Рейчел Секстон вирішила грати власну гру стосовно сьогоднішнього звернення президента. Вона шукатиме союзників. Якщо вона вийде з вами на зв’язок, то вам не завадило б знати, що Білий дім має в розпорядженні відеоматеріал, записаний сьогодні вдень, у якому вона підтверджує правдивість даних про метеорит перед президентом та його командою. І якщо зараз, з невідомих мотивів, Рейчел Секстон спробує заплямувати добре ім’я Зака Герні або НАСА, то, клянуся вам, Білий дім зробить усе, щоб її падіння було швидким і болючим. — Тенч помовчала, аби до Пікерінга краще дійшов зміст сказаного. — Гадаю, що ви відповісте люб’язністю на люб’язність і повідомите мені негайно, якщо Рейчел Секстон вам зателефонує. Вона робить прямий випад проти президента, і Білий дім має намір затримати її для допиту, доки вона не встиг­ла завдати великої шкоди. Я чекатиму на ваш дзвінок, директоре. Наразі це все. На добраніч.

Марджорі Тенч поклала слухавку, перебуваючи у повній впевненості, що ніхто і ніколи так не говорив з Вільямом Пікерінгом за все його життя.

Вільям Пікерінг стояв біля вікна свого кабінету на горішньому поверсі і вдивлявся у вірджинську ніч. Дзвінок від Марджорі Тенч глибоко занепокоїв його. Він прикусив губу і спробував подумки скласти докупи щойно почуте.

— Директоре? — тихо гукнула секретарка, постукавши у двері. — Вам знову телефонують.

— Тільки не зараз, — задумливо відказав Пікерінг.

— Це Рейчел Секстон.

Пікерінг різко обернувся. Тенч просто провидиця якась!

— Гаразд. Давайте її негайно.

— Взагалі-то, сер, вона телефонує по кодованому аудіовізуальному каналу. Хочете, щоб я принесла пристрій вам до кабінету?

Аудіовізуальний канал?

— А звідки вона телефонує?

Секретарка відповіла.

Пікерінг ошелешено витріщився на неї. І хутко подався по коридору до перемовного залу. Такого він іще не бачив.