Точка обману

80

Вільям Пікерінг дивився з вікна свого офісу на світло фар далеких автомобілів, що рухалися автострадою Лісберг-Пайк. Стоя­чи отак сам, на вершині могутності, він часто подумки повертався до неї.

Незважаючи на всю свою владу… я все одно не зміг врятувати її.

Пікерінг думав про свою доньку, Діану.

Вона загинула в Червоному морі, виконуючи завдання на невеликому військово-морському судні супроводу. Вона вчилася на штурмана. Погожої днини це судно стояло на якорі в безпечній гавані, коли рибальська плоскодонка, напхана вибухівкою і керована двома терористами, поволі пройшла через гавань і вибухнула, вдарившись у корпус корабля. Діана Пікерінг і трина­дцятеро молодих американських військовиків загинули.

Вільям Пікерінг був спустошений. Біль не відпускав його тижнями. А коли ЦРУ по гарячих слідах вийшло на давно відому організацію, на яку довго і безуспішно полювало, його смуток перетворився на лють. Він буквально увірвався до штаб-квартири ЦРУ і зажадав відповіді.

Відповідь, яку він одержав, було важко прийняти.

Виявилось, ЦРУ було готове до ліквідації цього угруповання вже давно і чекало лише супутникових фото високої роздільності, щоб точно спланувати напад на бойовий центр терористів у горах Афганістану. Передбачалося, що фотографії зробить супутник військово-­космічної розвідки під кодовою назвою «Вортекс-2» вартістю мільярд двісті тисяч доларів. Той самий супутник, який вибухнув просто на стартовому майданчику разом із ракетою, що належала НАСА. І через невдачу відклали операцію ЦРУ… і загинула Діана Пікерінг.

Розум підказував Вільяму Пікерінгу, що пряма відповідальність лежить не на НАСА, але серце ніяк не могло примиритися. Розслідування вибуху показало, що інженерам НАСА, відповідальним за систему подання палива, було наказано використовувати низько­якісне пальне, щоб не виходити за рамки фінансування.

— Під час безпілотних польотів, — пояснив на прес конференції Лоуренс Екстром, — НАСА піклується передусім про економію. В цьому випадку результати виявилися неоптимальними. Ми ретельно досліджуємо подію.

Неоптимальні результати. А Діана Пікерінг загинула.

Ба більше, оскільки супутник-шпигун був засекречений, широка громадськість так ніколи і не дізналася, що НАСА провалила проєкт вартістю понад мільярд доларів, побічно занапастивши кількана­дцять американців.

— Сер, — прозвучав по внутрішньому зв’язку голос секретарки, — перша лінія. Марджорі Тенч.

Пікерінг струсив з себе заціпеніння і поглянув на телефон. Знову? Вогник першої лінії, здавалося, пульсував сердито і наполегливо. Пікерінг, спохмурнівши, зняв слухавку.

— Слухаю.

Голос Тенч трохи зривався від люті:

— Що вона вам сказала?!

— Про що ви?

— Рейчел Секстон дзвонила вам. Що вона сказала? Заради Бога, вона ж була на підводному човні! Як ви це поясните?!

Пікерінг умить зрозумів, що просте заперечення тут не допоможе. Тенч завжди старанно готувалася заздалегідь. Дивувало, звичайно, що вона все-таки рознюхала про «Шарлотту», але, судячи з усього, ця жінка не заспокоїться, доки не дістане відповіді на свої запитання.

— Так, міс Секстон виходила зі мною на зв’язок.

— І ви організували евакуацію. Не порадившись зі мною і нічого мені не повідомивши?

— Я просто організував перевезення. І все. — До прибуття Рейчел Секстон, Майкла Толланда і Коркі Марлінсона на розташовану неподалік авіабазу Боллінг залишалося дві години.

— І ви вирішили за краще приховати це від мене?

— Рейчел Секстон зробила кілька вельми бентежних звинувачень.

— Щодо достовірності метеорита… і якихось замахів на її життя?

— І це також.

— Вона бреше, це абсолютно ясно.

— А ви в курсі, що з нею ще двоє, які повністю підтверджують її слова?

Тенч помовчала.

— Так, у курсі. Усе це дуже тривожно. Білий дім украй стурбований її заявами.

— Білий дім? Чи особисто ви?

Тон Марджорі Тенч умить став крижаним і безжальним, немов лезо бритви.

— Для вас, директоре, сьогодні це те саме.

Пікерінг і бровою не повів. Розлючені політики не були для нього чимось незнаним. Як і співробітники адміністрації, що намагаються встановити контроль над розвідувальними організаціями. Хоча мало хто міг наступати так несамовито, як Марджорі Тенч.

— Президент знає, що ви мені зараз дзвоните?

— Чесно кажучи, я просто шокована тим, що ви вірите в маячню цих божевільних.

Пікерінг хотів нагадати, що вона не відповіла на запитання, але стримався.

— Не бачу в них жодних причин для брехні. Можу припустити тільки два варіанти: або вони говорять правду, або ж щиро помиляються.

— Помиляються? Стверджуючи, що на них напали? Що в інформації про метеорит є вади, яких не помітила НАСА? Заради Бога! Це ж відвертий політичний трюк!

— Якщо так, то мотиви такої поведінки мені незрозумілі.

Тенч важко зітхнула і знизила голос:

— Директоре, тут діють сили, про існування яких ви можете навіть не здогадуватися. Обговорити це ми можемо пізніше, а зараз мені необхідно знати, де перебувають Секстон і решта. Перш ніж вони завдадуть якої-небудь серйозної шкоди, я маю в усьому як слід розібратися. Де вони?

— На жаль, я не вважаю за потрібне розголошувати цю інформацію. Щойно вони прибудуть, я з вами зв’яжуся.

— У жодному разі! Я повинна бути на місці до моменту їх прибуття і особисто їх «привітати».

«А скільки спецназівців ти привезеш із собою?» — подумав Пікерінг.

— Якщо я назву вам час і місце їх прибуття, то це буде наша спільна дружня зустріч чи ви прибудете з армією спецагентів?

— Ці люди становлять пряму небезпеку для президента. Білий дім має повне право затримати їх і допитати.

Пікерінг розумів, що Тенч має рацію. Відповідно до законів Сполучених Штатів, агенти секретної служби мають право застосовувати зброю і здійснювати «несанкціоновані» арешти просто за підозрою в задумі злочинних дій проти президента. В цьому випадку у них розв’язані руки. Зазвичай вони затримували тих, хто безцільно тинявся навколо Білого дому, і школярів, що розважалися, надсилаючи електронні листи з погрозами.

Пікерінг ані секунди не сумнівався, що секретні агенти знайдуть привід затягнути Рейчел та її товаришів до підвалу Білого дому і тримати там практично нескінченно. Гра могла стати небезпечною, але Тенч чудово розуміла, що ставки високі. Питання полягало в тому, що трапиться, якщо Пікерінг дозволить Тенч заволодіти ситуацією. Але він і не збирався надавати їй таку можливість.

— Я зроблю все необхідне, — твердо заявила Марджорі, — щоб захистити президента від фальшивих звинувачень. Саме лише припущення про нечесну гру кине тінь і на Білий дім, і на НАСА. Рейчел Секстон не виправдала довіри, виявленої їй президентом, і я зовсім не маю наміру спостерігати, як він розплачуватиметься за цю довіру.

— А якщо я зроблю запит, щоб міс Секстон дозволили викласти свої аргументи перед офіційною слідчою комісією?

— У такому разі ви порушите прямий наказ президента і надасте цій особі зручну платформу для організації нечуваного політичного скандалу, чорт забирай! Ще раз питаю: куди ви везете цих людей?

Пікерінг глибоко зітхнув. Чи скаже він Марджорі Тенч, що літак прямує на авіабазу Боллінг, чи ні, вона все одно знайде можливість дізнатися. З твердості її тону він відчував, що вона не заспокоїться.

— Марджорі, — мовив Пікерінг, прагнучи якомога точніше передати свій настрій і думку. — Хтось мені бреше. В цьому я не сумніваюся. Або цей «хтось» — Рейчел Секстон і двоє цивільних учених, або ви. Мені здається, що саме ви.

Тенч вибухнула.

— Як ви смієте…

— Прибережіть ваш гнів та обурення для іншого випадку. Вам буде корисно дізнатися, що я маю в розпорядженні неспростовні докази того, що НАСА і Білий дім сьогодні повідомили всьому світові неправду.

Тенч раптово замовкла.

Пікерінг дозволив їй «насолодитися» моментом.

— Я зовсім не прагну політичних інтриг і перемог. Принаймні не більше за вас. Але тут має місце брехня. Брехня, якої не мусило бути. Яка не витримує перевірки. Якщо хочете, щоб я вам допоміг, то поводьтеся чесно. Принаймні зі мною.

Здавалося, в душі Тенч борються спокуса й обережність.

— Якщо ви впевнені, що тут замішана брехня, то чому не виступили?

— Не маю звички втручатися в політичні події.

У відповідь Тенч пробурмотіла щось, вельми схоже на «не парте мені мозок».

— Ви хочете мені сказати, Марджорі, що сьогоднішнє повідом­лення було абсолютно правдивим?

На іншому кінці лінії запанувало довге мовчання.

Пікерінг відчув, що переміг.

— Послухайте, ми обоє знаємо, що це бомба з годинниковим механізмом. Але ще не пізно її знешкодити. Існують компроміси, і ми цілком можемо їх досягти.

Кілька секунд Тенч не відповідала. Нарешті вона зітхнула:

— Нам потрібно зустрітися.

«Нокдаун», — подумав Пікерінг.

— Я маю дещо вам показати, — сказала радниця. — Здається, це кине світло на ситуацію.

— Я приїду до вашого офісу.

— Ні-ні, — похапливо заперечила Тенч. — Уже пізно. Ваша присутність тут призведе до непотрібних ускладнень. А я б воліла зберегти секретність.

Пікерінг добре умів читати між рядків: президент нічого про це не знає.

— Тоді ласкаво прошу до мене в гості, — запропонував він.

У голосі Тенч прозвучала недовіра:

— Зустріньмося в якомусь непримітному місці.

Пікерінг передбачав таку пропозицію.

— Меморіал Рузвельта мені якраз підійде, — продовжила Тенч. — О пізній годині там нікого немає.

Пікерінг обміркував її слова. Меморіал Рузвельта розташовується на півдорозі між Меморіалами Лінкольна і Джефферсона, у надзвичайно безпечній частині міста. Довго помовчавши, він погодився.

— Зустрінемося за годину, — сказала Тенч. — І приїжджайте самі.

Повісивши слухавку, Марджорі Тенч негайно набрала номер директора НАСА. І напруженим голосом повідомила погану новину:

— Пікерінг може стати великою проблемою.