Точка обману

79

А на четвертому поверсі телестудії Ей-бі-сі Габріель Еш сиділа на самоті у скляному офісі Йоланди, втупившись у потертий килим. Вона завжди пишалася своєю безпомилковою інтуїцією і вмінням відрізняти, кому можна довіряти, а кому — ні. І ось, уперше за багато років, Габріель відчула розгубленість і самот­ність; вона не знала, куди йти і що робити.

Від сумних думок її відвернув сигнал стільникового телефона. Вона неохоче відповіла:

— Габріель Еш слухає.

— Габріеле, це я.

Вона впізнала характерний тембр сенатора Секстона, хоча, зважаючи на недавню подію, він говорив, на превеликий подив, спокійно.

— Сьогодні жахливий вечір, — сказав він. — Тому просто дай мені дещо сказати. Впевнений, що ти дивилася президентську пресконференцію. Бог свідок, ми пішли не з тієї карти. Я просто сам не свій від злості. Можливо, ти виниш себе. Не треба. Забудь про все. Хто, врешті-решт, міг таке передбачити? Ти ні в чому не винна. Хоч би там як, вислухай мене. Здається, ми зможемо знову стати на ноги.

Габріель аж підвелася, навіть не уявляючи ходу думок Секстона. Такої реакції вона від нього не очікувала.

— Сьогодні у мене була нарада, — продовжував сенатор, — з представниками приватних космічних фірм, і…

— Справді? — вирвалось у Габріелі. Вона зовсім не чекала, що він зізнається. — Тобто… хочу сказати, я й гадки не мала…

— Та так, нічого серйозного. Я б, звичайно, попросив бути присутньою і тебе, але ці хлопці поведені на секретності. Деякі з них жертвують гроші на мою кампанію. І не хочуть це афішувати.

Габріель відчула себе повністю обеззброєною.

— Але ж… це… незаконно!

— Незаконно? Цілком законно, чорт забирай! Бо кожна пожертва не перевищує встановлену межу — дві тисячі доларів. Це так, дріб’язок. Ці хлопці навіть і не помітять такої суми. Проте я вислуховую їхні скарги і бурчання. Вони називають це інвестиціями в майбутнє. Я особливо про це не говорю. Чесно кажучи, безпечніше мовчати. Якщо Білий дім що-небудь рознюхає, то роздує з мухи слона, це вже точно. Але у будь-якому разі йдеться про інше. Я телефоную тобі, бо щойно, вже після зустрічі з бізнесменами, розмовляв з головою фонду «Космічний кордон»…

Протягом кількох секунд, поки Секстон продовжував говорити, Габріель чула лише гупання в скронях і відчувала, як зростає почуття провини. Адже без щонайменшого примусу з її боку сенатор зізнався в сьогоднішній зустрічі з керівниками космічних фірм. Їх фінансування цілком законне! Страшно подумати, що вона мало не накоїла! Спасибі Йоланді: вчасно зупинила її. Інакше вона б уже перестрибнула на корабель Марджорі Тенч!

— …І я пообіцяв керівникові фонду, що ти роздобудеш для нас цю інформацію, — закінчив сенатор.

Габріель відвернулася від своїх думок.

— Гаразд.

— Сподіваюся, ти й досі маєш доступ до свого джерела інформації?

Марджорі Тенч. Габріель аж скривилася від огиди. Вона ніколи не зможе відкрити сенаторові, що інформатор маніпулював нею.

— Гм… сподіваюся, що маю… — збрехала вона.

— Добре. Мені потрібна ця інформація. Просто зараз.

Слухаючи сенатора, Габріель збагнула, наскільки погано вона останнім часом розуміла його. Відтоді як вона почала придивлятися до кар’єри Седжвіка Секстона, значна частка його блиску для неї зблякла. Але сьогодні все повернулося знов. Перед лицем подій, здатних завдати його кампанії смертельного удару, він намагався організувати контратаку. І хоча саме вона, Габріель, вивела його на небезпечний шлях, він не збирався її карати. Натомість сенатор давав їй шанс реабілітувати себе.

І вона себе реабілітує.

За будь-яку ціну.