Точка обману

63

Майкл Толланд, лежачи на боці, поклав голову на випростану руку, яку він уже не відчував. Повіки були важкі, немов свинцеві, але він відчайдушно намагався тримати очі розплющеними. З цього химерного узвишшя він усотував останні картини світу — лише океан та кригу, які бачив перед собою під незвичним похилим кутом. Що ж, доречний і химерний кінець дня, у якому все було дивовижним та химерним і все виявилося зовсім не таким, яким спершу здавалось.

На плавучому крижаному плоту запанувала лиховісна тиша. Рейчел і Коркі позамовкали, а гупання льодоруба припинилося. Що далі відпливали вони від льодовика, то більше вгамовувався вітер. Тол­ланд відчував, що його тіло продовжує заклякати. Щільний каптур тиснув на вуха, і він помітив, як дихання почало відбиватися в голові. Воно сповільнювалося, ставало неглибоким. Його тіло вже не в змозі було боротися з відчуттям тиску, яке супроводжувало відтік крові від кінцівок до життєво важливих внутрішніх органів. Як команда, що залишає корабель у скрутну годину, кров тікала від екстремальної температури, відчайдушно намагаючись не дати Майку знепритомнiти.

«Це була заздалегідь програна битва», — подумав він.

Дивно, але болю більше не було. Ця стадія вже минула. Тепер він мав таке відчуття, наче його надували зсередини. Заціпеніння. Невагомість. Перша рефлекторна функція — кліпання очима — почала згасати, і зір Толланда затуманився. Водяниста рідина, що циркулювала між рогівкою та очним кришталиком, почала замерзати. Толланд кинув погляд на розмиті обриси льодовикового шельфу Мілна, який встиг перетворитися на слабко видиму білу лінію в туманному місячному сяйві.

У душі він визнав свою поразку. Балансуючи на краю між буттям та небуттям, він зупинив погляд на далеких океанських хвилях. Довкола них завивав вітер.

І цієї миті у Толланда з’явилися галюцинації. Дивно, але в останні секунди перед тим як знепритомніти, він не марив про порятунок. Не марив про тепло та затишок. Останній самообман його розуму постав у жахливому зловісному вигляді.

З води неподалік айсберга почав вивищуватися левіафан, виринувши на поверхню з погрозливим сичанням. Він з’явився в подобі містичного морського чудовиська — гладенький, чорний і смертельно небезпечний, а навкруг нього пінилася вода. Толланд через силу кліпнув очима. Його зір трохи прояснився. Велетенський звір був поруч, стукався об лід, наче пожадлива акула, що б’ється об невеличкий човен. Чудовисько забовваніло перед Майклом, величезне і страшне, і шкіра його мерехтіла й мінилася в місячному сяйві.

Потім розпливчаста картина померкла і лишилися тільки звуки. Метал по металу. Зуби, що вгризаються в кригу. Звуки наближаються. Ось уже потягли геть тіла його товаришів.

Рейчел…

Толланд відчув, як його теж різко смикнули і потягли геть.

А потім не стало нічого.

64

Габріель Еш не увійшла, а буквально увірвалася в студію Ей-бі-сі на третьому поверсі. Але навіть за такої швидкості вона рухалася повільніше за всіх присутніх у кімнаті. Навіть у звичайні дні напруження тут було максимальним усі двадцять чотири години на добу, але зараз студія нагадувала валютну біржу, де брокери бігали, як на кінострічці, пущеній зі збільшеною швидкістю. Редактори з виряченими очима несамовито горлали один на одного через перегородки своїх робочих місць, репортери з факсами, що майоріли в їхніх руках, бігали від кабінки до кабінки, звіряючи повідомлення, а засапані стажери, користуючись вільною хвилиною, запихалися «снікерсами» та мінералкою.

Габріель прийшла на Ей-бі-сі, щоб зустрітися з Йоландою Коул.

Зазвичай Йоланду можна було знайти в «елітному районі» студії — у приватних офісах зі скляними стінами, передбачених спеціально для керівників, які ухвалювали важливі рішення, — щоб вони могли тут перепочити і неквапливо поміркувати. Однак сьогодні увечері Йоланда була на ногах, у вирі подій. Побачивши Габріель, вона, як і зазвичай, верескнула від бурхливого захвату.

— Привіт, Габі! — скрикнула Йоланда. На ній була тісна сукня з квітчастим малюнком та черепахові окуляри. Як і завжди, на шиї у неї теліпалося не менше кілограма стильних коштовностей. — А тепер обніми!

Йоланда Коул ось уже шістнадцять років працювала редактором в «Ей-бі-сі-ньюз». Рудувата полька з ластовинням на обличчі, Йоланда була опецькуватою жіночкою з порiділим волоссям, яку всі ніжно називали матусею. За її материнською зовнішністю та добродушною вдачею ховалися безжальність і грубий, майже вуличний практицизм, з яким вона добивалася якісного матеріалу. Габріель познайомилася з Йоландою, коли та вела семінар «Жінки в політиці», на який вона пішла невдовзі після того, як перебралася до Вашингтона. Вони побазікали про рівень підготовки Габріелі, про проблеми, які чекають на жінку в окрузі Колумбія, серед сильних світу цього, і, нарешті, про Елвіса Преслі, бо, як виявилося, вони обидві були його пристрасними шанувальницями. Йоланда взяла Габріель під своє крило і допомогла їй завести потрібні знайомства. Габріель і досі раз на місяць забігала до неї, щоб привітатися і трохи потеревенити.

Габріель міцно обняла Йоланду, і їй одразу ж передався гарний настрій подруги.

Йоланда ступила крок назад і кинула на Габріель оцінювальний погляд.

— Ти наче постаріла років на сто! Що з тобою сталося?

Габріель стишила голос.

— У мене проблема, Йоландо.

— Про таке не бовкають привселюдно. Схоже, твій кандидат зараз на підйомі.

— Тут немає місця, де ми могли б поговорити тет-а-тет?

— Ти дуже невчасно прийшла, люба. Президент дає пресконференцію буквально за пів години, а ми й досі жоднісінької гадки не маємо, про що він говоритиме. А мені ще треба узгодити коментарі фахівців, і я просто зашиваюся.

— Я знаю, про що йтиметься на цій пресконференції.

Йоланда опустила окуляри на перенісся і зміряла Габріель скептичним поглядом.

— Габріеле, навіть наш кореспондент усередині Білого дому — і той перебуває в абсолютному незнанні. Хочеш сказати, що люди з виборчої команди Секстона щось знають наперед?

— Ні, я хочу сказати, що я знаю наперед. Дай мені п’ять хвилин, і я все тобі розповім.

Йоланда кинула уважний погляд на червоний конверт з печаткою Білого дому в руці подруги.

— О, це внутрішня пошта Білого дому. А як ти його роздобула?

— Сьогодні, під час приватної зустрічі з Марджорі Тенч.

Йоланда довго і уважно дивилася на Габріель.

— Ходімо зі мною.

І в затишку скляної кабінки Йоланди Габріель розповіла своїй вірній подрузі про те, що переспала з Секстоном, і про те, що Тенч звідкись мала докази.

Йоланда широко усміхнулась і розсміялася, хитаючи головою. Вочевидь, вона варилася у середовищі вашингтонських журналістів так давно, що вже ніщо не могло її шокувати.

— Знаєш, Габі, у мене вже давно виникла підозра, що ви з Секстоном перепихнулися. І не дивно. Він солідний чоловік, а ти гарненька дівчина. От тільки шкода, що є фото. Утім, я б не надто цим переймалася.

Не переймалася б?!

Габріель пояснила подрузі, що Тенч звинуватила Секстона в тому, що він бере хабарі від космічних компаній, і що вона тільки-но підслухала таємну розмову, яка підтверджує цей факт! І знову на обличчі Йоланди відбилося мало подиву та занепокоєння — аж доки Габріель не сказала, що збирається з усім цим робити.

От тут Йоланда дійсно занепокоїлася.

— Габріеле, якщо ти хочеш дати офіційне письмове свідчення про те, що переспала з американським сенатором і не заважала йому відбріхуватися, то це, звісно, твоя особиста справа. Але, запевняю, тобі це боком вийде. Подумай довго і ретельно, чим це може для тебе скінчитися.

— Ти мене погано слухала. Я не маю часу на тривалі міркування!

— Я тебе уважно слухала і хочу сказати, моя люба, що, незалежно від того, маєш ти час чи ні, є речі, які просто не можна робити. Не можна наражати сенатора Сполучених Штатів на сексуальний скандал. Це ж самогубство. Кажу тобі, дівчинко, якщо ти завалиш кандидата у президенти, то краще тобі сісти в авто і тікати подалі з округу Колумбія. На тобі назавжди залишиться тавро. Багато впливових людей платять великі гроші, щоб пропхнути свого кандидата нагору. Тут на кін поставлено великі суми грошей та владу, владу таку велику, що заради неї люди йдуть на вбивство.

Габріель замовкла, замислившись.

— Особисто я, — продовжила Йоланда, — гадаю, що Тенч розраховувала, що ти впадеш у паніку і утнеш якусь дурницю — наприклад, зізнаєшся в романі з сенатором, аби вигородити себе. — Йоланда тицьнула пальцем у червоний конверт, який Габріель тримала в руках. — Ці фотографії нічого не варті, поки ви з сенатором самі не підтвердите їх справжність. Білий дім знає, що, коли він зробить ці фото надбанням засобів масової інформації, Секстон просто заявить, ніби вони фальшиві, і кине їх президентові в обличчя.

— Я про це теж думала, але питання хабарів, що витрачалися на виборчу кампанію…

— Серденько, а ти сама подумай. Якщо Білий дім сам не виступив зі звинуваченнями в хабарництві, то він, мабуть, і не збирається цього робити. Президент серйозно ставиться до того, щоб у його кампанії не було «чорнухи» на суперника. Моя здогадка ось яка: він вирішив не наражати космічну промисловість на скандал, а натомість наслав Тенч, щоб та залякала тебе, розраховуючи, що ти поведешся і сама встромиш ножа в спину своєму кандидатові.

Габріель замислилася. Йоланда говорила правильно, однак усе одно щось було не так. Габріель показала крізь скло на хаос у студії.

— Йоландо, ви з колегами готуєтеся до важливої прес конференції. Якщо президент не звернеться до виборців з приводу хабарів чи сексу, то про що ж він збирається говорити?

Йоланда ошелешено витріщилася на подругу.

— Стривай. Ти що, гадаєш, що ця пресконференція має бути про тебе й Секстона?

— Або про хабарництво сенатора. Чи про те й про інше. Тенч сказала, щоб я до восьмої написала зізнання, інакше президент неодмінно розповість усьому загалу про…

Йоланда зареготала так, що аж кабінка затряслася.

— Я тебе благаю! Нічого більше не кажи! Бо я на місці помру зо сміху!

Та настрій у Габріелі був зовсім не жартівливий.

— Послухай-но, Габі, — мовила Йоланда, нарешті взявши себе в руки, але й досі хихикаючи. — Можеш мені в цьому повністю довіритися. Я маю справу з Білим домом аж шістнадцять років, тому можу впевнено заявити: Зак Герні скликає пресконференцію зо­всім не для того, щоб повідомити про хабарництво сенатора чи про те, що він із тобою переспав. Таку інформацію не оприлюднюють. Такій інформації влаштовують витік через засоби масової інформації. Президенти не заживають собі популярності тим, що переривають рейтингові вечірні передачі для того, аби побідкатися про чийсь секс чи непевне фінансування.

— Непевне? — відрізала Габріель. — Відвертий продаж власної позиції стосовно космічного закону за мільйони доларів на свою політичну рекламу — це, по-твоєму, просто суперечливо і не більше?

— А ти переконана, що сенатор займається саме цим? — суворо запитала Йоланда. — А ти впевнена, що варто прати власну брудну білизну на очах у всієї країни? Подумай добряче. Для того щоб у наш час чогось досягти, потрібні альянси і домовленості, а фінансування кампанії — штука складна. Може, та зустріч сенатора Секстона була цілком і повністю легальною.

— Він порушує закон, — уперто заявила Габріель. — Порушує чи не порушує?

— Принаймні в цьому тебе намагається переконати Марджорі Тенч. Кандидати увесь час беруть залаштункові пожертви від великих корпорацій. Можливо, це й некрасиво, але не обов’язково незаконно. Фактично легальність визначається не тим, де бере гроші політик, а тим, як він їх витрачає.

Габріель завагалася, відчувши сумнів.

— Габі, Білий дім тебе сьогодні надурив. Вони спробували налаштувати тебе проти твого ж кандидата, і ти купилася на їхній блеф. Якби я шукала когось, гідного довіри, то залишилася б із Секстоном й не поспішала стрибати з корабля і шукати втіхи у людини на кшталт Марджорі Тенч.

Озвався телефон Йоланди. Вона відповіла, покивала, по­такала і щось занотувала.

— Цікаво, — нарешті сказала вона. — Зараз буду. Дякую.

Йоланда відімкнула телефон і багатозначно поглянула на Габріель.

— Габі, схоже, для тебе все обійшлося. Як я й передбачала.

— А що таке?

— Достеменно ще не знаю, але можу сказати ось що: сього­днішня пресконференція президента не матиме нічого спільного ані з сексом, ані з фінансуванням кампанії сенатора.

Габріель побачила проблиск надії, і їй дуже-дуже захотілося вірити, що так воно й буде.

— А звідки ти знаєш?

— Хтось із президентської команди щойно натякнув, що пресконференція стосуватиметься НАСА.

Габріель аж підскочила.

— НАСА?

Йоланда підморгнула.

— Сьогоднішній вечір може стати щасливим для тебе, Габріеле. Я гадаю, президент відчуває настільки сильний тиск з боку сенатора Секстона, що вирішив: Білий дім не має іншого вибору, як скасувати проєкт «Міжнародна космічна станція». Певно, цим і пояснюється той факт, що репортаж вестимуть усі основні світові агенції новин.

Пресконференція про скасування космічних досліджень? Такого Габріель навіть уявити не могла.

Йоланда підвелася.

— Кажеш, на тебе сьогодні напала Тенч? Мабуть, то була остання відчайдушна спроба взяти гору над Секстоном перед тим, як президент з’явиться у прямому ефірі з поганою новиною. Секс-скандал — найкращий спосіб відвернути увагу від іще одного власного промаху. Та хоч би там як, Габі, а мене чекає робота. Моя порада: випий чашечку кави, посидь отут, подивися поки що мій телевізор. До початку ефіру залишилося двадцять хвилин. І повір мені, сьогодні президент займатиметься чим завгодно, але не копирсанням у брудній білизні. На нього ж дивитиметься цілий світ. Хоч би що він збирався казати, це буде річ серйозна. — Йоланда заспокійливо підморгнула. — А тепер віддай мені той конверт.

— Що?

Йоланда наполегливо простягнула руку.

— Ці картинки я замкну у себе, аж поки все не закінчиться. Я просто хочу перестрахуватись, щоб ти не вчинила щось ідіотське.

Габріель неохоче подала їй конверт.

Йоланда неквапливо замкнула фото в шухляді свого столу і поклала ключі до кишені.

— Ти сама потім подякуєш, Габі. Повір мені. — Виходячи з кабінки, вона грайливо скуйовдила подрузі волосся. — Нікуди не тікай. Гадаю, невдовзі ми дізнаємось якусь приємну новину.

Залишившись на самоті у скляній кабінці Йоланди, Габріель спробувала зробити так, щоб їй передався оптимістичний настрій подруги. Але все, про що вона могла думати, — це саркастична посмішка на обличчі Тенч під час їхньої зустрічі. Габріель не здогадувалася, що збирався розповісти всьому світу президент, але не сумнівалась, що це не стане приємною новиною для сенатора Секстона.