Точка обману

122

Так і не перевдягнувши халата, Зак Герні сидів за своїм столом у Овальному кабінеті, і кров важко гупала у його скронях. Щойно з’явився ще один фрагмент головоломки.

Загинула Марджорі Тенч.

Помічники Герні повідомили йому, що Марджорі Тенч поїхала до Меморіалу Рузвельта для приватної зустрічі з Вільямом Пікерінгом. Тепер, коли Пікерінг загадково зник, співробітники Білого дому переймалися, що директор управління військово-космічної розвідки теж міг загинути.

Останнім часом президент був із Пікерінгом на ножах. Кілька місяців тому Герні дізнався, що той займався незаконною діяльністю від імені президента Сполучених Штатів, аби врятувати його кульгаву виборчу кампанію.

Завдяки можливостям свого управління Пікерінг зібрав достатньо бруду на сенатора, щоб потопити його, — скандальні сексуальні фото Седжвіка Секстона в обіймах його асистентки Габріелі Еш та обвинувальні фінансові документи, які доводили, що сенатор брав хабарі від приватних космічних компаній. Пікерінг анонімно надіслав ці папери Марджорі Тенч, гадаючи, що Білий дім скористається ними якнайкраще. Але Герні, ознайомившись із цією інформацією, заборонив Тенч її використовувати. Сексуальні скандали та хабарництво роз’їдали Вашингтон, мов ракова пухлина, тому оприлюднення ще одного компромату лише б посилило недовіру народу до уряду.

Цинізм убиває нашу країну.

Хоча Герні й міг знищити сенатора таким скандалом, унаслідок цього постраждало б реноме сенату Сполучених Штатів, а на це президент зважитися не міг.

Годі вже чорнухи. Він мав намір перемогти Секстона у серйозних питаннях державної ваги.

Пікерінг, розлючений відмовою Білого дому скористатися наданою інформацією, спробував запустити скандал, поширивши чутку, що Секстон переспав із Габрiеллю Еш. На жаль, сенатор заявив про свою невинуватість із таким переконливим обуренням, що президентові довелось особисто вибачатися за цей витік інформації. І в результаті вийшло, що Пікерінг завдав більше шкоди, аніж користі. Герні попередив Пікерінга: коли той іще раз втрутиться у виборчу кампанію, він висуне йому офіційне звинувачення. Іронія ж полягала в тому, що Пікерінг недолюблював президента. Спроби директора військово-космічної розвідки допомогти пояснювалися лише його занепокоєнням долею НАСА. І Зак Герні був меншим із двох лих.

Невже хтось і Пікерінга вбив?

Усе це просто не вміщалось у свідомості.

— Пане президенте! — звернувся до нього помічник. — Як ви й просили, я зв’язався з Лоуренсом Екстромом і повідомив йому про Марджорі Тенч.

— Дякую.

— Він хотів би з вами поговорити, сер.

Президент і досі був розлючений тим, що директор НАСА збрехав йому про супутник-сканер.

— Передай, що я поговорю з ним уранці.

— Пан Екстром наполягає, сер, — занепокоєно мовив помічник. — Він чимось дуже засмучений.

Засмучений? Герні відчув, що його гнів скоро вихлюпнеться за вінця. Йдучи до телефону, президент подумав, що іще поганого могло трапитися цієї ночі.

123

У Рейчел Секстон, яка стояла на палубі «Гої», камінь упав з душі. Загадковість, що оповивала її немов туман, майже розвіялася. Але чітке усвідомлення реальності змусило її відчути себе оголеною і сповненою огиди. Вона дивилася на незнайомця поперед себе і ледь чула його голос.

— Нам треба було змінити імідж НАСА, — продовжував Пікерінг. — Падіння її популярності та зменшення фінансування почали загрожувати небезпеками на багатьох рівнях. — Пікерінг на мить замовк і пильно подивився їй у вічі. — Рейчел, НАСА був конче необхідний тріумф. І хтось мав його організувати.

«Треба щось робити», — подумала Рейчел.

Метеорит став фінальним актом відчаю. Пікерінг і решта пробували врятувати НАСА за рахунок підпорядкування іншим розвідувальним відомствам, де вона отримала б розширене фінансування та посилені секретність і безпеку. Але Білий дім регулярно відкидав ці спроби, вважаючи їх нападками на чисту науку. Це був короткозорий ідеалізм. Популярність антинасівської риторики сенатора Секстона зростала, і Пікерінг разом зі своєю когортою силовиків усвідомлював, що час спливає. І тому вони вирішили вразити уяву платників податків та конгресу, щоб кардинально покращити імідж космічної агенції та врятувати її від розпродажу приватним космічним компаніям. Щоб НАСА вижила, потрібно було зробити щось на кшталт нової ін’єкції величі, яка нагадала б пересічним американцям про славетні дні підкорення Місяця. І якщо Зак Герні зібрався перемагати сенатора Секстона, то Пікерінг був готовий йому в цьому допомогти.

«І я намагався йому допомогти», — сказав Пікерінг сам собі, пригадавши вбивчий компромат, який він передав Марджорі Тенч. На жаль, Герні заборонив його використовувати, тому Пікерінгу довелося вдатися до рішучих кроків.

— Рейчел, — вів далі її керівник. — Інформація, яку ви щойно переслали з судна, є вкрай небезпечною. І ви мусите це зрозуміти. Якщо вона стане надбанням широкого загалу, Білий дім та НАСА матимуть вигляд співучасників злочину. Важко навіть уявити, наскільки катастрофічними будуть наслідки для президента і НАСА. Рейчел, глава держави і космічна агенція не знають нічого. Вони невинні й дійсно вважають, що метеорит справжній.

Пікерінг навіть не намагався зробити Герні та Екстрома учасниками змови, бо знав, що це ідеалісти, які не погодяться на обман, навіть якщо він забезпечить порятунок космічній агенції, а Герні — перемогу на виборах. Єдиним гріхом Екстрома було те, що він переконав свого фахівця збрехати про супутник-сканер, про що він уже напевне пошкодував, щойно дізнався, скільки уваги привернув метеорит.

Марджорі Тенч, пригнічена тим, що Герні наполягав на неприпустимості використання компромату під час виборчої кампанії, змовилася з Екстромом брехати про супутник-сканер, сподіваючись, що цей маленький успіх «Системи спостереження за Землею» допоможе президентові відбити наскоки сенатора Секстона, що ставали дедалі агресивнішими.

Якби Тенч використала фотографії та докази хабарництва, які я їй надав, то нічого б не трапилося.

Убивство Тенч — крок сам по собі прикрий — стало неминучим після того, як Рейчел зателефонувала їй і звинуватила в шахрайстві. Пікерінг знав, що Тенч займеться безжальним і принциповим розслідуванням і неодмінно докопається до причин, що спонукали Рейчел кинути такі страшні звинувачення. А такого розслідування Пікерінг, звісно, не міг допустити. До того ж смерть Тенч стане тим завершальним епізодом, який схилить симпатії виборців на бік президента і кине підозру на сенатора Секстона, бо саме Марджорі Тенч привселюдно знеславила його під час дебатів на Сі-ен-ен.

Та Рейчел не складала зброї.

— Зрозумійте, Рейчел, — продовжував Пікерінг, — ви можете поховати політичну кар’єру непричетного до цього шахрайства президента і безневинної космічної агенції, провівши у Білий дім дуже небезпечну людину. Тому мені треба знати, кому ви надіслали факс.

Коли директор військово-космічної розвідки вимовив ці слова, на обличчі Рейчел з’явився дивний вираз. То був вираз людини, яка щойно зрозуміла, що зробила велику помилку.

Обігнувши ніс і вийшовши на лівий борт, Дельта-Один опинився в гідролабораторії, з якої — як він встиг побачити — вийшла Рейчел, коли вертоліт з’явився над судном. На екрані комп’ютера в лабораторії виднілася лячна заставка — глибоководний вир, що, вочевидь, обертався і пульсував над океанським дном десь під «Гоєю».

«Це ще одна причина, щоб вшитися звідси якомога швидше», — подумав спецназівець, наближаючись до об’єкта.

Факсовий апарат стояв на столі у протилежному кінці кімнати. Його лоток, як і здогадувався Пікерінг, був заповнений стосом документів. Дельта-Один підняв цей стос. Згори лежало повідомлення Рейчел. Тільки два рядки. Він прочитав його.

«Що ж, стисло і по суті», — резюмував спецназівець.

Погортавши сторінки, він був здивований і водночас розлючений тим, скільки доказів про шахрайство з метеоритом вдалося зібрати Рейчел і Толланду. Той, хто побачить ці роздруківки, не вимагатиме більше аргументів. На щастя, військовику навіть не треба було натискати кнопку «повторний набір номера», щоб дізнатися, куди ці роздруківки пішли. На екрані дисплея і досі світився номер факсу.

Вашингтон, округ Колумбія, міський код.

Він ретельно скопіював номер факсу, забрав усі документи і ви­йшов з лабораторії.

Толланд тримав спітнілими руками автомат, націлюючи його в груди Вільямові Пікерінгу. Директор і досі напосідав на Рейчел, щоб та сказала, куди надіслала факс. У Толланда виникла підозра, що Пікерінг намагається відтягнути час. Для чого?

— Білий дім та НАСА невинні, — вкотре повторив Пікерінг. — Підіть мені назустріч. Не дозвольте, щоб мої помилки зруйнували залишки довіри до НАСА. Бо космічна агенція буде винуватцем, якщо ця інформація вийде назовні. Ми з вами можемо прийти до порозуміння й укласти угоду. Країні потрібен цей метеорит. Скажіть, кому ви надіслали цей факс, поки не пізно.

— Щоб ви ще когось убили? — запитала Рейчел. — Мені від вас гидко.

Толланда вразила рішучість Рейчел. Вона зневажала свого батька, але не мала наміру підставляти ані сенатора, ані когось іншого. На жаль, план Рейчел переслати документи батькові вдарив бумерангом. Навіть якщо сенатор прийде до свого офісу, знайде факс, а потім зателефонує президенту і скаже, щоб він відкликав убивць, ніхто в Білому домі й гадки не матиме, про що йдеться і де вони зараз перебувають.

— Повторюю востаннє, — погрозливо сказав Пікерінг, втупившись у Рейчел лиховісним поглядом. — Ця ситуація надто складна, щоб ви могли її повністю усвідомити. Ви припустилися величезної помилки, переславши факс із цього судна. В результаті над країною нависла загроза.

Тепер Толланд чітко зрозумів, що Пікерінгу потрібно виграти час. І відразу ж збагнув причину. Бо причина наближалася до них легкою невимушеною ходою з лівого борту судна. Побачивши військовика, що неквапливо крокував зі стосом паперів та автоматом у руках, Толланд відчув страх, що хвилею прокотився його тілом.

І зреагував з рішучістю, яка здивувала навіть його самого. Стиснувши автомат, він прицілився і натиснув на гачок.

Автомат клацнув — і все.

— Я знайшов номер факсу, — повідомив агент, подаючи Пікерінгові паперову смужку. — А в пана Толланда немає патронів.