Терор

ПОДЯКИ

Хочу подякувати авторам, книжки яких стали для мене джерелом інформації під час праці над літературним твором «Терор».

Ідея написати про цю добу арктичних досліджень прийшла до мене після прочитання короткого коментаря, радше примітки, про експедицію Франкліна, на яку я натрапив у книжці сера Ранульфа Файннса «Перегони до полюса: Трагедія, героїзм й антарктичні пошуки Скотта» (Гіперіон, 2004). Полюс, до якого поспішали в цьому випадку, був Південний.

Три книжки були особливо важливими для мене на ранніх стадіях дослідження — «Крижаний проблиск: Трагічна доля загубленої полярної експедиції сера Джона Франкліна» Скотта Кукмана (Джон Вілі & сини, Інк., 2000); «Замерзлий у часі: Фатум експедиції Франкліна» Овена Бітті й Джона Ґейдера (Грейстоун Букс, Дуглас & Макінтайр, 1987) та «Арктичний Грааль: Пошуки Північно-Західного проходу й Північного полюса, 1818–1909» П’єра Бертона (Друге видання Лайонс Пресс, 2000).

Ці книжки привели мене до кількох своїх безцінних джерел, включаючи «Повість про подорож до берегів Полярного моря» (Джон Мюррей, 1823) та «Повість про другу експедицію до берегів Полярного моря» (Джон Мюррей, 1828), обидві книжки належать перу сера Джона Франкліна; «Остання арктична експедиція сера Джона Франкліна» Річарда Кіріакса (ACM Пресс, 1939); «Бомбардирське судно» Кріса Вейра (Навал Інстітьют Пресе, 1994); «Повість про дослідження невдалої експедиції сера Джона Франкліна» Ф. Л. МакКлінтока (Джон Мюррей, 1859); «У пошуках Північно-Західного проходу» (Лонгманс, Грін & Ко, 1958); «Щоденник рейсу в Баффінову затоку та протоку Барроу, в роки 1850–51, здійсненого кораблями Її Величності „Леді Франклін“ та „Софія“ під командуванням містера Вільяма Пенні, в пошуках зниклого екіпажу кораблів Її Величності „Еребус“ та „Терор“» Пітера Сазерленда (Лонгман, Гровн, Ґрін і Лонгсманс, 1852) та «Арктичні експедиції в пошуках сера Джона Франкліна» Еліша Кент Кейна (Т. Нельсон & сини, 1898).

Інші джерела, до яких я часто звертався: «В’язні Півночі: Портрети п’яти арктичних безсмертних» П’єра Бертона (Керролл & Графф, 2004); «Дев’яносто градусів північної широти: Пошуки Північного полюса» Фергюса Флемінга (Гров Пресе, 2001); «Останній рейс „Карлук“: Спогади вцілілих в арктичній катастрофі» Вільяма Лайрда МакКінлі (Сент Мартінс Гріффін Едішн, 1976); «Море слів: Лексикон з примітками до Моряцьких казок Патріка О’Брайана» Діна Кінга (Генрі Гольт & Ко, 1995); «Льодовий лоцман: Приречений рейс „Карлук“, 1913» Дженніфер Нівен (Гіперіон, 2000); «Веслування вздовж широти: подорожі вздовж берегів Арктики» Джілла Фредстона (Норз Пойнт Пресе, відділення Фартар, Штраус і Гірокс, 2001); «Фатальні і трагічні береги: Історія Чарльза Френсіса Холла, дослідника» Чонсі Луміса (Сучасна бібліотека, Пейпербек Едішн, 2000); «Кришталева пустеля: Влітку в Антарктиці» Девіда Дж. Кемпбелла (Марінер Букс, Хаугтон Міффлін, 1992); «Край Землі: Перегони Скотта й Амундсена до Південного полюса» Роланда Хантфорда (Сучасна Бібліотека, 1999); «Північ проти ночі: Спіритична Одіссея в Арктику» Алвага Сімона (Бродвей Букс, 1998); «У країні Білої Смерті: Епічна повість вцілілого в Сибірській Арктиці» Валер’яна Альбанова (Сучасна Бібліотека, 2000); «Край Землі: Подорожі до Антарктики» Пітера Метьюссена (Нейшнл Географік, 2003); «Фатальний прохід: Історія Джона Рея» Кена МакГугана (Керрол & Граф, 2001); «Найгірша подорож у світі» Епслі Черрі-Гаррарда (Нейшнл Географік, 1992 та 2000) та «Шеклтлон» Роланда Хантфорда (Фосетт Колумбін, 1985).

Інші довідкові джерела, які стали мені в пригоді: «Інуїти» Ненсі Бонвіллейн (Челсі Хауз Публікейшнс, 1995); «Ескімоси» Кай Біркет-Сміт (Кроун, 1971); «Четвертий світ» Сема Холла (Кнопф, 1987); «Древня земля: Священний Кит — Інуїтське полювання та ритуали» Тома Ловенштейна (Фарра, Штраус і Гірокс, 1993); «Іглу» Шарлотти і Девіда Юе (Хаугтон Міффін, 1988); «Через Арктику» Джоанатана Вотермана (Кнопф, 2001); «Мисливці полярної Півночі: Ескімоси» Ернеста С. Бурша мол. (Юніверсіті Оклахома Пресс, 1988) та «Інуїт: Коли слова набувають форми» Раймонда Броссо (Едішнс Гленат, 2002).

Моя щира подяки Карен Сіммонс, що знаходила… і повертала… більшість з цих джерел.

Інтернет-джерел забагато для того, щоб усі їх перерахувати, але серед них були:

The Aujaqsquittuq Project: Documenting Arctic Climate Change; Spiritism On Line; The Franklin Trial; Enchanted Learning: Animals — Polar Bear (Ursus maritimus); Collections Canada; Digital Library Upenn; Radiworks.cbe; Wordgumbo — Canadian Inuit-English Dictionary; Alaskool English to Icupia; Inuktitut Language Phrases; Darwin Wars; Cangeo.ca Special Feature — Sir John Franklin Expedition; SirJohnFranklin.com.

Інтернет був основним моїм шляхом доступу до першорядних довідкових матеріалів, включаючи колекцію документів Френсіса Крозьє, зібрану Шотландським інститутом полярних досліджень Кембриджського університету; документи Софії Крекрофт (там само); листування Софії Крекрофт; Записки на спогад про Джейн Франклін. Там я також знайшов корабельні звіти й офіційні документи Британського Адміралтейства, Міністерства Військово-морських сил і Королівської морської піхоти; юридичні документи стосовно розслідування у справі продуктових поставок Ґолднера для потреб експедиції Франкліна з архівів Верховного королівського суду.

Корисні ілюстрації та мапи знайшлися в тогочасній періодиці: Harpers Weekly (квітень, 1851), The Athenaeum (лютий, 1849), Blackwoods Edinburgh Magazine (листопад, 1855) й низці інших видань.

Лист від доктора Гаррі Д. С. Гудсера до його дядька, датований 2 липня 1845 року, зберігається у фондах Королівського географічного товариства Шотландії й цитувався в книжці «Замерзлий у часі: Фатум експедиції Франкліна» Овена Бітті й Джона Гейгера.

І нарешті, висловлюю щиру подяку моєму агентові Річарду Куртісу; моєму першому видавцеві Майклу Меццо; моєму теперішньому видавцеві Рейгану Артуру і, як завжди, Карен та Джейн Сіммонс за їхню підтримку в реалізації мого задуму, а потім очікування на мене, поки я перебував у цій надзвичайно тривалій арктичній експедиції.